Постанова

Іменем України

10 січня 2019 року

м. Київ

справа № 532/1243/16-ц

провадження № 61-34251св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Головне управління Національної поліції в Полтавській області,

представник відповідача - ОСОБА_2,

відповідач - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області,

представник відповідача - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Полтавської області у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Бутенко С. Б., Пікуля В. П., від 17 травня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 03 липня 2015 року дільничним інспектором Кобеляцького районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області ОСОБА_6. відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173 КУпАП (дрібне хуліганство). Постановою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04 листопада 2015 року справу про притягнення його до адміністративної відповідальності на підставі вказаного адміністративного протоколу закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 зазначав, що незаконні дії працівника поліції щодо складання адміністративного протоколу завдали йому значних моральних страждань.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідачів на його користь грошові кошти у розмірі 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди та шкоди, завданої його здоров'ю неправомірними діями дільничного Кобеляцького районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області ОСОБА_6., який незаконно склав протокол про адміністративне правопорушення.

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області у складі судді Лизенка А. В. від 09 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з держави на користь ОСОБА_1 шляхом безспірного списання коштів державного бюджету у розмірі 4 800 грн для відшкодування (компенсації) моральної шкоди, заподіяної внаслідок дій посадової особи Головного управління Національної поліції в Полтавській області, у зв'язку з незаконним притягненням до адміністративної відповідальності.

У решті позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що незаконними діями посадової особи Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення і подальшим провадженням у справі про адміністративне правопорушення, яке було закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1, останньому була завдана моральна шкода. Закриття провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності свідчить про незаконність дій посадових осіб, які ініціювали вказане провадження, у зв'язку з чим на користь ОСОБА_1 підлягає стягнення моральна шкода на підставі статті 1174 ЦК України.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив із загальних засад розумності, справедливості, пропорційності та врахував тривалість провадження у справі про адміністративне правопорушення, необхідність зміни нормального життєвого стану та витрачання часу, коштів на відновлення прав, стан здоров'я позивача.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 17 травня 2017 року апеляційну скаргу першого заступника керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України задоволено частково.

Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 09 грудня 2016 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 10 липня 2017 року компенсовано прокуратурі Полтавської області за рахунок держави судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 551,20 грн.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що дії дільничного інспектора Кобеляцького районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області ОСОБА_6., як посадової особи органу державної влади, при виконанні його службових обов'язків по складанню протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, преюдиційною постановою Новасанжарського районного суду Полтавської області від 12 лютого 2016 року визнані законними. У зв'язку з чим підстави для стягнення на користь ОСОБА_5 грошових коштів на відшкодування моральної шкоди у порядку, визначеному статтею 1174 ЦК України, відсутні.

У серпні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не дослідив рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04 листопада 2015 року про закриття адміністративного провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності у зв'язку з відсутністю у його діях складу правопорушення, рішення Новасанжарського районного суду Полтавської області від 12 лютого 2016 року, яким скасовано адміністративний протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Крім того, апеляційний суд незаконно поновив прокуратурі пропущений строк апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, відкрив апеляційне провадження за скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, яке не було стороною у справі.

Також його доводи щодо наявності причинного зв'язку між незаконними діями посадової особи Головного управління Національної поліції в Полтавській області ОСОБА_6. та погіршенням стану його здоров'я залишилися поза увагою суду, їм не була надана відповідна правова оцінка.

У серпні 2017 року на адресу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ прокурор Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області подав заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1, в яких зазначив, що рішення апеляційного суду є законними і обґрунтованими, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

04 червня 2018 року справа передана з Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.

У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Судом установлено, що 03 липня 2015 року дільничним інспектором Кобеляцького районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області лейтенантом міліції ОСОБА_6. відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 173 КУпАП (а.с. 6, т. 1).

Постановою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04 листопада 2015 року адміністративну справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 173 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (а.с. 7, т. 1).

Постановою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12 лютого 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано протокол ПО № 001202 від 03 липня 2015 року про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за статтею 173 КУпАП (а.с. 125-126, т. 1).

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Суди дійшли вірного висновку про те, що у зв'язку з тим, що підставою для відшкодування шкоди є складення адміністративного протоколу і подальше адміністративне провадження, даних про застосування до позивача адміністративного арешту чи виправних роботи, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу судом установлено не було, тому до даних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 1174 ЦК України.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Указане узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16.

Разом з тим апеляційний суд не врахував, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).

Посилання апеляційного суду на те, що дільничний інспектор Кобеляцького районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області лейтенант міліції ОСОБА_6., складаючи протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173 КУпАП, діяв у межах своїх повноважень, не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу, скасування самого протоколу про адміністративне правопорушення свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд першої інстанції дійшов правильних висновків, вважаючи доведеним позивачем факт наявності моральної шкоди, що завдана йому провадженням у справі про адміністративне правопорушення та полягає у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях, фізичних стражданнях, порушенні нормальних життєвих стосунків.

При визначенні розміру компенсації моральної шкоди суд першої інстанції вірно виходив із загальних засад розумності, справедливості, пропорційності та врахував тривалість провадження у справі про адміністративне правопорушення, яке здійснювалось близько чотирьох місяців, необхідність зміни нормального життєвого стану та витрачання часу, коштів на відновлення прав, стан здоров'я позивача, який має гіпертонічну хворобу, тобто хворобу, за якою протипоказано нервово-психічні навантаження, оскільки наявна загроза гіпертонічного кризу.

Також у пункті 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, стаття 9 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність»). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Отже, суд першої інстанції, встановивши всі обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив законне рішення, стягнувши грошові кошти на відшкодування моральної шкоди саме з держави відповідно до статті 1174 ЦК України та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45), що відповідає інтересам позивача та знаходиться в межах його позовних вимог.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 17 травня 2017 року скасувати, рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 09 грудня 2016 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк