ВС/ККС: Встановлення розміру матеріальних збитків, завданих грабежем, не потребує обов’язкового проведення експертизи (ВС/ККС у справі № 487/5703/18 від 28.05.2020)

10.08.2020 | Автор: Кірюшин Артем Андрійович
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube
ВС/ККС: Встановлення розміру матеріальних збитків, завданих грабежем, не потребує обов’язкового проведення експертизи (ВС/ККС у справі № 487/5703/18 від 28.05.2020) - 0_78769500_1596874570_5f2e5f4ac054d.jpg

Фабула судового акту: Свого часу Касаційний кримінальний суд у своїй постанові від 29.11.2019 у справі № 420/1667/18 досить чітко висловився про те, що вартість викраденого майна має доводитись виключно висновком відповідної експертизи, а не іншими доказами, які у даному випадку судом мають бути визнано неналежними.

Одночасно, той же ККС вказав на те, що на грабіж положення Кримінального кодексу України в частині «малозначності» застосовано бути не може (постанова ККС у справі № 401/2806/16-к).

Тобто маємо ось такі два висновки касаційного суду. При їх співставленні виникає питання – оскільки грабіж малозначним бути не може в принципі, то чи необхідно органу досудового розслідування та/або суду призначати експертизу з метою встановлення вартості майна, яким протиправно заволодів грабіжник?

У постанові, яку запропоновано до уваги ККС визначився, що ні, таку експертизу проводити не потрібно.

У даній справі особу було засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі. З таким вироком погодився і апеляційний суд.

На вказані рішення адвокатом засудженого подано касаційну скаргу, яку було вмотивовано тим, що покарання призначене його підзахисному є занадто суворим, а наявні в матеріалах кримінального провадження докази не підтверджують винуватість засудженого у вчиненні інкримінованого злочину та перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння, а також вказує на те, що не всі докази було відкрито стороні захисту.

Окремо захисником у скарзі було звернуто увагу суду на те, що з метою встановлення вартості майна, який намагався заволодіти засуджений, органом досудового розслідування або судом мала б бути призначена відповідна експертиза.

Але ж ККС із такими доводами не погодився та у своїй постанові вказав наступне.

Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 186 КК України, характеризується наявністю у винної особи прямого умислу на протиправне заволодіння чужим майном і корисливим мотивом. Судами встановлено, що засуджений скоїв закінчений замах на вчинення відкритого викрадення майна потерпілої, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілої.

Враховуючи викладене, доводи захисника про те, що у кримінальному провадженні обов`язково має бути визначено експертним шляхом розмір матеріальних збитків, завданих потерпілій протиправними діями засудженого, є безпідставними та відсутність такого висновку ніяк не впливає на кваліфікацію дій останнього.

Аналізуйте судовий акт: Вартість викраденого доводитись ВИКЛЮЧНО висновком експерта, інакше – виправдувальний вирок (ВС/ККС № 420/1667/18 від 25.11.2019)

Грабіж «малозначним» бути не може (ВС/ККС № 401/2806/16-к від 08.02.2018)

Заподіяння легкого тілесного ушкодження в процесі розбою повністю охоплюється об’єктивною стороною злочину, передбаченого ст. 187 КК України (ВС/ККС № 654/3305/15-к від 07.05.2019)

Замах є стадією злочину та становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру його вчинити (ВС/ККС № 204/1956/16-к від 13.06.2019)

Проведення експертизи у кримінальному провадженні за ознаками злочину, передбаченого ст. 246 КК України, з метою визначення розміру шкоди, заподіяної довкіллю, є ОБОВ'ЯЗКОВИМ (ВС/ККС № 673/902/16-к від 22.01.2019)

Постанова

іменем України

28 травня 2020 року

м. Київ

справа № 487/5703/18

провадження № 51-253км20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі:

головуючого Яковлєвої С. В.,

суддів Матієк Т. В., Наставного В. В.,

за участю:

секретаря судового

засідання Замкового І. А.,

прокурора Дехтярук О. К.,

захисника Ішбулатової С. Р. (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Ішбулатової С. Р. на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2019 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018150030003021, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Новомиколаївка Вітовського району Миколаївської області, без місця реєстрації, проживаючого у гуртожитку АДРЕСА_1 ), такого, що судимості не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 186 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Питання щодо речових доказів вирішено судом відповідно до вимог закону.

Згідно з вироком суду 6 серпня 2018 року приблизно о 17:00 неповнолітній ОСОБА_1 проходивши по вул. Бузький бульвар біля житлового будинку № 5 у м. Миколаєві , побачив ОСОБА_2 , котра йшла попереду нього, підійшов до неї ззаду, схопив руками сумочку, яка знаходилась на плечі потерпілої та намагався висмикнути її, але не зміг цього зробити. Тоді, засуджений завдав потерпілій одного удару рукою в область голови, після чого ОСОБА_2 почала кричати, а ОСОБА_1 намагався втекти, проте був затриманий співробітниками поліції.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника, а вирок суду - без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження. На думку захисника, наявні в матеріалах кримінального провадження докази не підтверджують винуватість засудженого у вчиненні інкримінованого злочину та перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння, а також вказує на те, що не всі докази було відкрито стороні захисту.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження або неповноту судового розгляду, чинним законом не передбачено.

З касаційної скарги вбачається, що захисник, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, просить дати іншу оцінку доказам у справі, ніж ту, яку дали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.

Разом із тим, при перевірці судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновку суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК вказані висновки ґрунтуються на об'єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом відповідно до ст. 94 зазначеного Кодексу. Зміст обставин і доказів докладно наведено у вироку.

Судові рішення свідчить, що суди ретельно перевіряв доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим доказам.

Зокрема, як убачається із вироку, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доводиться показаннями потерпілої ОСОБА_2 , котра під час судового розгляду пояснила, що вона йшла по вулиці та почула позаду шум, а коли обернулась, побачила, що біжить дитина. Далі, нападник намагався стягнути сумку з її плеча, проте вона увернулась та відчула удар кулаком ззаду по голові, вона почала кричати і нападник втік. ОСОБА_2 зазначила, що саме ОСОБА_1 намагався заволодіти її майном та завдав їй удару по голові, схоже було, що він перебував під дією наркотичних засобів. В подальшому, ОСОБА_2 разом з працівниками поліції та ОСОБА_1 поїхали до відділу поліції, де вона давала пояснення, а також їздила на експертизу.

Показання потерпілої є чіткими, послідовними, узгодженими з іншими доказами, зокрема з показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , котрі у суді пояснили, що коли вони прибули на місце події потерпіла їм повідомила, що до неї підбіг хлопець та намагався заволодіти сумкою й завдав їй удару по голові. Під час затримання ОСОБА_1 вів себе неадекватно, було схоже, що він перебуває в стані викликаному вживанням наркотичних засобів. Потім підійшла потерпіла і впізнала ОСОБА_1 , як особу, котра завдала їй удару та намагалась заволодіти її майном.

Крім того, суд проаналізував фактичні дані, що містяться у: протоколі прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, з якої вбачається, що невстановлена особа із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя, намагалась заволодіти майном потерпілої; протоколі затримання ОСОБА_1 ; заяві ОСОБА_2 про добровільну видачу слідчому належної їй сумки та протоколі огляду цієї сумки; висновку експерта, відповідно до якого потерпілій було завдано легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, суд оцінив показання потерпілої та свідків у сукупності із іншими доказами, які є взаємоузгодженими, належними та допустимими та в своїй сукупності доповнюють один одного і дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Оцінка доказів судом проведена згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності доказів та їх достатності для постановлення вироку.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 419 КПК дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі захисника доводам, в тому числі і тим на які вона послались при касаційному розгляді та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційним судом не встановлено.

Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив, що доводи захисника про безпідставне визнання обставиною, що обтяжує покарання - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, є необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, потерпіла ОСОБА_2 та свідки вказували, що засуджений під час затримання вів себе неадекватно, було схоже, що він перебував у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів, у зв`язку з чим йому було надано медичну допомогу та ОСОБА_1 сам пояснив, що вживав «спайси».

Крім того, перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння в момент вчинення злочину підтверджується наявною в матеріалах кримінального провадження роздруківкою алкотестеру «Drager», якою встановлено, що за результатами проведення тестування ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння (1.69%). До того ж, про факт зловживання ОСОБА_1 алкоголем та канабіоїдами свідчить наявна в матеріалах кримінального провадження довідка наркологічного диспансеру.

Доводи захисника про відсутність ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до медичних документів потерпілої та як наслідок отримання висновка експерта, який є недопустим доказом, не заслуговують на увагу, оскільки такий доступ можливий у разі відмови потерпілої надати наявні в розпорядженні у неї документи. Обґрунтованих доводів того, що вищезазначені документи було отримано з порушеннями вимог КПК, касаційна скарга захисника не містить, чого також не вбачається з матеріалів справи.

Разом із цим, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що експертизу № 828, якою встановлено ступінь тяжкості спричинених потерпілій тілесних ушкоджень, було призначено на підставі ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 8 серпня 2018 року. Висновок цієї експертизи було відкрито стороні захисту в порядку ст. 290 КПК, як і інші матеріали досудового розслідування. Висновок був предметом дослідження суду першої інстанції і учасники судового розгляду мали можливість висловлювати свої позиції щодо такого висновку.

Відтак, на думку колегії суддів, вважати такий висновок недопустимим доказом, у даному конкретному випадку, підстав немає.

Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 186 КК, характеризується наявністю у винної особи прямого умислу на протиправне заволодіння чужим майном і корисливим мотивом. Судами встановлено, щоОСОБА_1 скоїв закінчений замах на вчинення відкритого викрадення майна ОСОБА_2 , поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілої.

Враховуючи викладене, доводи захисника про те, що у кримінальному провадженні обов`язково має бути визначено експертним шляхом розмір матеріальних збитків, завданих потерпілій протиправними діями засудженого, є безпідставними та відсутність такого висновку ніяк не впливає на кваліфікацію дій останнього.

Суд касаційної інстанції, погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дій, адже відсутні обставини, які б давали підстави для сумнівів у законності й обґрунтованості таких висновків.

Доводи захисника про невідповідність призначеного засудженому покарання через суворість, є необґрунтованими з огляду на нижченаведене.

Відповідно до вимог ст. 65 КК суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Особі, яка скоїла злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд керувався саме вказаними вимогами кримінального закону.

З вироку вбачається, що припризначенні ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, урахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким, дані про особу винного, котрий раніше не судимий, проте за місцем навчання характеризується негативно, як особа схильна до протиправної поведінки, вживає наркотичні засоби та алкогольні напої, з 19 жовтня 2016 року перебуває на обліку в наркологічному диспансері з діагнозом - зловживання канабіоїдами, алкоголем.

З урахуванням обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння та за наявності обставини, що його пом`якшує - вчинення злочину неповнолітнім, суд дійшов обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, яке є мінімальним у межах санкції ч. 2 ст. 186 КК.

Рішення про призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі належним чином умотивовано, воно є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів,а тому місцевий суд дотримався вимог статей 50, 65 КК.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника, належним чином перевірив доводи про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання через суворість, визнав їх безпідставними, та належним чином мотивувавши своє рішення.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у кримінальному провадженні судом не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги захисника, скасування судових рішень та закриття кримінального провадження відсутні.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2019 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Ішбулатової С. Р. - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

4888
Просмотров
0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные судебные решения
ЕСПЧ
0