ВС/КГС: Зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу можливе ЛИШЕ у разі заявлення відповідного клопотання сторони (ВС/КГС у справі № 911/4242/15 від 24.11.2020)

30.11.2020 | Автор: Кірюшин Артем Андрійович
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube
ВС/КГС: Зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу можливе ЛИШЕ у разі заявлення відповідного клопотання сторони (ВС/КГС у справі № 911/4242/15 від 24.11.2020) - 0_11567100_1606650152_5fc389281c423.jpg

Фабула судового акту: Жодного разу коли я аналізую судові рішення пов’язані із вирішенням питань, пов’язаних із відшкодуванням витрат на професійну правову допомогу, а саме зменшення розміру такого відшкодування судами мною оволодіває щонайменше обурення такою позицію судів.

На моє глибоку переконання суди у жодному разі не мають будь-якого права вмішуватись у договірні відносини адвоката та його клієнта і не «рахувати чужі гроші».

Існує безліч прикладів того як за надання правової допомоги клієнти сплачують суми, які значно перевищують суму позову, оскільки окремі питання є дуже принциповими для такої сторони. І чому клієнт чиї права було порушено не має права на повне відшкодування гонорару сплаченого адвокату?

Вважаю, що саме повне відшкодування витрат на правову допомогу стане так би мовити додатковим фільтром від порушення прав і свобод, а також від подання необґрунтованих позовів від різноманітних «сутяжников».

Нещодавно мною на даному ресурсі мною було проаналізовано постанову Касаційного цивільного суду від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц (ВС/КЦС: В окремих випадках суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу (ВС/КЦС у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020). Для того щоб не вдаватись у подробиці даної постанови пропоную читачу ознайомитись із даним рішенням самостійно.

Однак, рішення, яке сьогодні пропонується до уваги іде дещо в розріз з такою позицією КЦС і я вважаю, що саме така позиція суду є обґрунтованою та законною.

У даній справі господарським судом розглядалась скарга підприємства на бездіяльність державного виконавця, яку було задоволено. Одночасно суд стягнув з органу ДВС витрати на професійну правову допомогу в 2900 грн., хоча скаржником заявлялась вимога про стягнення з ДВС вказаних витрат в сумі 4650 грн.

Приймаючи таке рішення господарський суд виходив з того, що надання консультації із питань практичного застосування норм чинного законодавства, виконавчого та виконавчо-процесуального законодавства щодо аналізу правовідносин між сторонами, які виникли у виконавчому провадженні та зумовлені здійсненням відповідного оскарження бездіяльності органу Виконавчої служби та за процесуально-правовий супровід, підготовки тексту скарги в розмірі 3 години є завищеними, оскільки представник скаржника неодноразово звертався до господарського суду Київської області зі скаргами на дії Виконавчої служби змінюючи, при цьому, лише періоди, за якими виконавчі дії не вчинялись, а також враховуючи ідентичність поданої скарги до вже розглянутих судом скарг, за якими стягнуто витрати на правничу допомогу.

Апеляційний суд з такою позицією суду першої інстанції погодився.

Вказані висновки стали підставою для звернення скаржника до Касаційного господарського суду із касаційною скаргою.

При цьому на думку автора касаційної скарги обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а не є правом або обов’язком суду.

Касаційний господарський суд з такими доводами погодився.

У своїй постанові КГС вказав, що за положеннями ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Згідно ч. 5 ст. 126 ГК України у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому ч. 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Крім того, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, а не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права.

Оскільки проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов`язково інша сторона і якщо вона не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт.

У даній справі орган ДВС із такою заявою до суду не звертався, а тому рішення про зменшення витрат на професійну правову допомогу було прийнято необґрунтовано.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КЦС: В окремих випадках суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу (ВС/КЦС у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020)

ВС/КАС: Витрати на професійну правничу допомогу стягуються і при здійсненні судового контролю, а не лише при ухваленні судом рішення по суті спору (ВС/КАС у справі № 520/928/19 від 20 жовтня 2020р.)

Для стягнення витрат на професійну правничу допомогу номер справи у договорі, звіті, акті виконаних робіт, платіжному дорученні вказувати бажано, проте необов’язково (ВС/КАС у справі №520/8309/18 17 від березня 2020 р.)

Підготовка відзиву на апеляцію, яка лишилась без задоволення, є витратами на правову допомогу та відшкодовуються (ВС/КЦС у справі № 644/5503/17 від 01.04.2020)

Витрати на правничу допомогу у справах окремого провадження не відшкодовуються (ВС/КЦС № 607/1219/18 від 25.03.2020)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 911/4242/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй - головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020

у складі колегії суддів: К. В. Тарасенко - головуючий, Т. І. Разіна, Є. Ю. Шаптала

та на ухвалу господарського суду Київської області від 28.05.2020

суддя: С. О. Саванчук

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»

про покладення на Глобинський районний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судових витрат на професійну правничу допомогу

у справі №911/4242/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»

до

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп»;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Арніка»

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

1. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини, що передували прийняттю оскаржуваних ухвали місцевого та постанови апеляційного господарських судів

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (далі - ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс», позивач) звернулося до господарського суду з позовом про солідарне стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Арніка» заборгованості за договором поставки на умовах товарного кредиту від 09.04.2008 №КП 090408.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.11.2015 у справі №911/4242/15 позов задоволено частково, стягнуто солідарно з ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» та ТОВ «ТД «Арніка» на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» 5 000,00 грн пені; стягнуто з ТОВ «ТД «Арніка» на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» 151 373,73 грн пені, 58 460,48 грн інфляційних втрат, 22 853,10 грн 3 % річних, 761,19 грн відсотків за користування товарним кредитом, 2 381,57 грн судового збору, 1 960,40 грн витрат на послуги адвоката; стягнуто з ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» 39,60 грн витрат на послуги адвоката, 48,11 грн судового збору.

На виконання вказаного рішення суду, 08.12.2015 у справі № 911/4242/15 господарським судом Київської області видано судові накази.

ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» звернулося до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Глобинського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Виконавча служба) при виконанні наказів господарського суду Київської області від 08.12.2015 у виконавчих провадженнях № 52070858 та № 52070952.

Скаргу мотивовано тим, що державним виконавцем Глобинського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) у період з 22.09.2019 по 24.04.2020 не вчинено необхідних дій, у визначений Законом України «Про виконавче провадження» строк для примусового виконання рішення господарського суду Київської області у справі № 911/4242/15.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.05.2020 задоволено скаргу ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність державного виконавця.

Від ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу.

Заява мотивована тим, що неналежне виконання Виконавчою службою своїх зобов`язань призвело до понесення заявником витрат на професійну правничу допомогу, які мають бути покладені на Глобинський районний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.05.2020 у справі №911/4242/15, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020, частково задоволено заяву ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» про покладення на Глобинський районний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судових витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з Глобинського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» 2 900,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що вартість та обсяг послуг в частині: надання консультації із питань практичного застосування норм чинного законодавства, виконавчого та виконавчо-процесуального законодавства щодо аналізу правовідносин між сторонами, які виникли у виконавчому провадженні №52070858 та №52070950 та зумовлені здійсненням відповідного оскарження бездіяльності органу Виконавчої служби на суму 1 400,00 грн та за процесуально-правовий супровід, підготовки тексту скарги в розмірі 3 години (1 050,00 грн) є завищеними, оскільки представник ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» неодноразово звертався до господарського суду Київської області зі скаргами на дії Виконавчої служби, що підтверджується ухвалами суду від 19.03.2019, від 13.06.2019 та від 03.10.2019, змінюючи, при цьому, лише періоди, за якими виконавчі дії не вчинялись, а також враховуючи ідентичність поданої скарги до вже розглянутих судом скарг, за якими стягнуто витрати на правничу допомогу. Суд дійшов висновку про обґрунтованість розрахунку за вказані послуги в розмірі 700,00 грн, в іншій частині суд визнав розрахунок повністю обґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з позицією місцевого господарського суду щодо часткового задоволення заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу зазначив про те, що вказаний у розрахунках час, витрачений на надання правової допомоги, є надмірним у порівнянні з реально необхідним.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить суд змінити постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020, ухвалу господарського суду Київської області від 28.05.2020 в частині здійснення розподілу судових витрат на правничу допомогу, заяву ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» задовольнити в повному обсязі, стягнути з Глобинського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 650 грн.

Скарга мотивована тим, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Крім того, позивач вказує на те, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат не є надмірним та завищеним, оскільки відповідає, як принципам матеріального (договірного) права, так і процесуального права, та відповідає правовим позиціям із даного питання, які викладені у постановах Верховного Суду у справах: № 922/3142/17, № 910/22350/16, № 923/567/17.

4. Позиції інших учасників справи

Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу від інших учасників справи не надійшло.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати. За змістом ч.ч. 3 та 4 наведеної статті додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому складі та в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно зі ст. 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1- 3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19).

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено судами попередніх інстанцій на підтвердження судових витрат скаржником надано договір № 09-11-2019/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 09.11.2019, що укладений між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (замовник) та адвокатом Грищенком О.М. (виконавець), що діє на підставі свідоцтва № 3888 про право на заняття адвокатською діяльністю, відповідно до умов якого правова допомога за цим договором вважається наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акта здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги (пункт 1.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору сторони погодили, що вартість виконання передбаченого цим договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи із того, що вартість однієї години роботи виконавця складає 350,00 грн (включаючи всі витрати (поштові, комісійні, банківські, транспортні) по підготовці матеріалів відповідно до п. 1.1 договору) та участь у судовому засіданні (не менше одного) складає 800,00 грн.

Згідно з актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 08.05.2020, виконавець - адвокат Грищенко О.М передав, а замовник - ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» прийняло послуги на суму 4 650,00 грн згідно з договором № 09-11-2019/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 09.11.2019.

ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» сплатило адвокату Грищенку О.М. 4 650,00 грн, що підтверджується наданою до матеріалів справи квитанцією №TS213513 від 12.05.2020.

Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, частково задовольняючи заяву ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, вказав на часткову обґрунтованість заявником таких витрат, оскільки останні не відповідають критерію реальності адвокатських витрат.

Суди попередніх інстанцій зазначають, що представник ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» неодноразово звертався до господарського суду Київської області зі скаргами на дії Виконавчої служби, що підтверджується ухвалами суду від 19.03.2019, від 13.06.2019 та від 03.10.2019, змінюючи, при цьому, лише періоди, за якими виконавчі дії не вчинялись, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість витраченого часу на надання консультації в кількості 1 години (350,00 грн), а не 4 години (1 400,00 грн).

Крім того, щодо визначеного в акті здачі-приймання часу - 3 години (1 050,00 грн) за процесуально-правовий супровід, належне процесуальне розроблення, підготовку тексту скарги суди дійшли висновку, що зазначений розрахунок є необґрунтованим та завищеним, з огляду на ідентичність поданої скарги до вже розглянутих судом скарг, та вказують на обґрунтованість розрахунку в цій частині в розмірі 350,00 грн (1 година), замість 1 050 грн (3 години).

Таким чином, суд першої інстанції зменшив розмір судових витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню, без клопотання про це з відповідним обґрунтуванням Виконавчої служби.

Проте у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Крім того, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, а не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права.

Оскільки проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов`язково інша сторона і якщо вона не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт.

З огляду на зазначене, висновки судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на вказаних положеннях ГПК України, тому наявні підстави для скасування ухвали суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій та прийняття нового рішення про задоволення заяви ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» про покладення на Глобинський районний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 650, 00 грн.

6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Частиною 1 ст. 311 ГПК України встановлено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, Верховний Суд вважає, що доводи, наведені заявником у касаційній скарзі, отримали підтвердження під час касаційного провадження, спростовують висновки судів попередніх інстанції про часткове задоволення заяви ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс».

З огляду на викладене, Верховний Суд вбачає підстави для частково задоволення касаційної скарги, скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020, ухвали господарського суду Київської області від 28.05.2020 та прийняття нового рішення про задоволення заяви ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс».

Керуючись ст.ст. 300, 301, 304, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Київської області від 28.05.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 у справі № 911/4242/15 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» про покладення на Глобинський районний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 650, 00 грн задовольнити.

Стягнути з Глобинського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (39000, Полтавська обл., м. Глобине, вул. Центральна, буд. 212, код ЄДРПОУ 34815627) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (юридична адреса: 03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд. 40, оф. 315; поштова адреса: 03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, оф. 23, код ЄДРПОУ 38039872) 4 650,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Доручити господарському суду Київської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді

7500
Просмотров
0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные судебные решения
Популярные события
ЕСПЧ
0