При вирішенні питань забезпечення позову у спорах щодо визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, настання негативних наслідків для боржника фактично презюмується (ВС/КГС у справі № 910/11857/20 від 17.12.2020)

Фабула судового акту: Суди досить часто при вирішенні питань щодо забезпечення позову займають позицію щодо залишення таких заяв без задоволення. На мою думку суди просто «страхуються» побоюючись звинувачень у заангажованості, хоча очевидним є те, що заходи забезпечення позову є тимчасовими.

Особливо особисто для мене незрозумілою є відмови судів у відмові в забезпеченні позову у спорах про визнання виконавчих написів нотаріусів такими, що не підлягають виконанню, шляхом зупинення стягнення за ними.

Ось, наприклад, в моїй практиці один з районних судів м. Києва таким чином вмотивував свою відмову: «Заявником не зазначено про існування об`єктивних обставин вважати, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову» хоча мною ,як представником позивача до заяви було долучено постанови виконавця і про відкриття провадження у справі, і рішення про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні. Та й взагалі – настання негативних наслідків для позивача у разі продовження стягнення за спірним виконавчим документом є очевидним.

Але наявність позитивної практики касаційних судів в аналогічних правовідносинах вносить певний оптимізм і дозволяє посилатись на таку практику при обґрунтуванні своєї позиції.

У даній справі позивачем було поставлено під сумнів законність накладення нотаріусом виконавчого напису на векселях.

Разом із позовною заявою боржником до суду було подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оспорюваних виконавчих написів та встановити заборону на здійснення будь-яких дій (у тому числі відкриття виконавчого провадження, внесення даних до Єдиного реєстру боржників, накладення арешту (обтяження) на майно (кошти) Товариства, зупинення видаткових операцій за рахунками, відкритими боржником) відносно виконання цих виконавчих написів оскільки виконання оспорюваних виконавчих написів до вирішення спору щодо них може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення судом його порушених прав у разі задоволення позову, призвести до виникнення інших спорів, за виконавчими написами відкрито виконавче провадження, арешт коштів позивача у межах суми стягнення за оспорюваними виконавчими написами паралізує діяльність позивача та не дасть можливості виконувати її інші зобов`язання.

Суд першої інстанції з яким погодився і апеляційний суд із такими вимогами погодився та зупинив стягнення на підставі виконавчих написів.

Свої рішення суди мотивували тим, що у даному спорі доведеним є факт існування реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів Товариства у разі задоволення позову, позаяк невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за оспорюваними виконавчими написами і фактичне стягнення з боржника грошових коштів за ними призведе до неможливості ефективного захисту прав позивача у визначений законом спосіб, а також може призвести до виникнення між сторонами інших суперечок, неспіврозмірно збільшити тягар витрат на відновлення заявлених до захисту прав.

В свою чергу відповідач на ухвалу місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції подав касаційну скаргу. Доводами скарги стало те, що жодних доказів щодо вчинення виконавчих дій з примусового виконання оспорюваних виконавчих написів позивачем до суду першої інстанції надано не було, натомість на підтвердження своїх доводів позивачем до суду першої інстанції подано витяги з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та Єдиного реєстру боржників, проте зазначені документи не містять інформації щодо реквізитів виконавчих написів, зокрема не містять ані дат вчинення виконавчих написів, ані номерів у реєстрі, судами не встановлено та не досліджено доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову, що призвело до помилкового висновку щодо задоволення заяви позивача про забезпечення позову в частині зупинення стягнення на підставі виконавчих написів; позивач не надав жодних доказів щодо вжиття ним будь-яких заходів для ознайомлення з виконавчими провадженнями, а також мав можливість ознайомитися з оспорюваними виконавчими написами у третьої особи (нотаріуса), що, в свою чергу спростовує доводи про неможливість подання заявником доказів (матеріалів виконавчих проваджень) до суду першої інстанції з причин, що не залежали від позивача.

Однак, Касаційний господарський суд вказані доводи визнав необґрунтованими та рішення судів попередніх інстанції залив в силі.

Приймаючи таке рішення КГС у своїй постанові зазначив, що з урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Постановляючи ухвалу про заборону відповідачу або третім особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

У разі звернення із позовними вимогами немайнового характеру судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У даній справі суди обґрунтовано виходили з доведеності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування відповідного заходу до забезпечення позову, та зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, відповідністю та співмірністю вжитих заходів забезпечення позову з предметом позову немайнового характеру, оскільки з наявних матеріалів справи вбачається існування реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі задоволення позову, а саме з огляду на достеменно встановлені судами попередніх інстанцій факти пред`явлення оспорюваних виконавчих написів до виконання та відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання зазначених виконавчих документів, скаржник не спростував свій намір здійснити стягнення за такими виконавчими написами. Відтак, подальші дії з примусового виконання оспорюваних виконавчих написів, у випадку невжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову та/або скасування оскаржуваної ухвали, можуть утруднити та/або взагалі унеможливити захист і поновлення у межах цього судового провадження прав позивача, який буде вимушений ініціювати нові судові процеси для відновлення своїх прав.

Аналізуйте судовий акт: Заборона користування індивідуальним банківським сейфом та обмеження доступу до нього при поділі майна подружжя є належним заходом забезпечення позову (Київський райсуд м. Одеси у справі № 947/1927/20 від 07.02.2020)

Обеспечение иска как 100% вариант остановить продажу исполнительной службой имущества должника + судебный пример положительной юридической защиты обеспечения иска в апелляционном порядке

Немотивована ухвала про забезпечення позову має наслідок дисциплінарну відповідальність судді, який виніс таку ухвалу (ВП/ВС у справі № 9901/241/19 від 6 лютого 2020р.)

У спорах про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, нотаріус НЕ може бути відповідачем (ВС/КЦС № 519/77/18 від 14.08.2019)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/11857/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

здійснив розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.08.2020 (суддя Паламар П. І.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 (головуючий - Чорногуз М. Г., судді Агрикова О. В., Мальченко А. О.) у справі

за заявою Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про забезпечення позову

за позовом Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"

до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Юрія Вікторовича,

про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню.

Короткий зміст і підстави позовних вимог та заяви про забезпечення позову

1. 11.08.2020 Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (далі - ПрАТ "Авіакомпанія "МАУ", Товариство, Авіакомпанія, заявник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", Підприємство) про визнання такими, що не підлягають виконанню, вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Юрієм Вікторовичем (далі - приватний нотаріус Каплун Ю. В.) виконавчих написів: 1) від 24.04.2020, зареєстрованого у реєстрі за № 1254, 2) від 14.05.2020, зареєстрованих у реєстрі за №№ 1442, 1443, 1444, 3) від 21.05.2020, зареєстрованого у реєстрі за № 1519, 4) від 11.06.2020, зареєстрованих у реєстрі за №№ 1759, 1760, 1761, 5) від 26.06.2020, зареєстрованих у реєстрі за №№ 2014, 2015, 6) від 30.07.2020 зареєстрованих у реєстрі за №№ 2599, 2597, 2600, 2601, 2602, 2603 (далі - оспорювані виконавчі написи), з посиланням на положення статей 612 613 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 87 Закону України "Про нотаріат", статті 1 Закону України "Про обіг векселів в Україні".

2. Позовна заява аргументована тим, що: 1) векселі, на яких вчинено оспорювані виконавчі написи, належним чином не опротестовані приватним нотаріусом Каплуном Ю. В., оскільки нотаріус не перевірив фактів пред`явлення відповідачем векселів до сплати позивачу та належним чином не пред`являв позивачу вимог про їх оплату; 2) умова про сплату процентів за векселями є ненаписаною; 3) Товариство не прострочило оплати за векселями і зобов`язання з оплати векселів не є безспірними.

3. 11.08.2020 ПрАТ "Авіакомпанія "МАУ" разом з позовною заявою подало до Господарського суду міста Києва заяву про забезпечення позову (у редакції уточненої заяви від 12.08.2020), у якій просило зупинити стягнення на підставі оспорюваних виконавчих написів та встановити заборону на здійснення будь-яких дій (у тому числі відкриття виконавчого провадження, внесення даних про ПрАТ "Авіакомпанія "МАУ" до Єдиного реєстру боржників, накладення арешту (обтяження) на майно (кошти) Товариства, зупинення видаткових операцій за рахунками, відкритими Авіакомпанією) відносно виконання цих виконавчих написів.

4. Зазначена заява обґрунтовується тим, що: 1) виконання оспорюваних виконавчих написів до вирішення спору щодо них може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення судом його порушених прав у разі задоволення позову, призвести до виникнення інших спорів; 2) 12.08.2020 за оспорюваними виконавчими написами державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві відкрито виконавчі провадження ВП №№ 62792937, 62792950, 62792996, 62792985, 62792973, 62792958; 3) Товариство є суб`єктом авіаційної діяльності та надає послуги з повітряного перевезення пасажирів та вантажу та на теперішній період часу перебуває у вкрай скрутному фінансовому становищі, викликаному пандемією COVID-19 та вжитими країнами заходами для її стримування, у тому числі через суттєве обмеження міжнародного пасажирського повітряного сполучення; 4) арешт коштів позивача у межах суми стягнення за оспорюваними виконавчими написами паралізує діяльність Авіакомпанії та не дасть можливості виконувати її інші зобов`язання.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2020, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2020, заяву ПрАТ "Авіакомпанія "МАУ" про забезпечення позову в справі № 910/11857/20 задоволено частково. Зупинено стягнення на підставі вчинених приватним нотаріусом Каплуном Ю. В. виконавчих написів: від 24.04.2020, зареєстрованого у реєстрі за № 1254; від 14.05.2020, зареєстрованих у реєстрі за №№ 1442, 1443, 1444; від 21.05.2020, зареєстрованого у реєстрі за № 1519; від 11.06.2020, зареєстрованих у реєстрі за №№ 1759, 1760, 1761; від 26.06.2020, зареєстрованих у реєстрі за №№ 2014, 2015; від 30.07.2020 зареєстрованих у реєстрі за №№ 2599, 2597, 2600, 2601, 2602, 2603. У іншій частині заяви відмовлено.

6. Ухвала і постанова мотивовані посиланням на положення статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", статей 2 13 14 74 79 86 136 137 139 236 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких суди дійшли висновку про доведеність існування реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів Товариства у разі задоволення позову, позаяк невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за оспорюваними виконавчими написами і фактичне стягнення з ПрАТ "Авіакомпанія "МАУ" грошових коштів за ними призведе до неможливості ефективного захисту прав позивача у визначений законом спосіб, а також може призвести до виникнення між сторонами інших суперечок, неспіврозмірно збільшити тягар витрат на відновлення заявлених до захисту прав. При цьому апеляційний суд зазначив, що подальші дії з примусового виконання оспорюваних виконавчих написів у випадку невжиття запропонованих Авіакомпанією заходів забезпечення позову та/або скасування оскаржуваної ухвали, можуть утруднити та/або унеможливити захист і поновлення прав позивача у межах цього судового провадження, внаслідок чого Товариство буде вимушене ініціювати нові судові процеси для відновлення своїх прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з ухвалою місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить зазначені судові рішення скасувати у частині зупинення стягнення на підставі оспорюваних виконавчих написів та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви ПрАТ "Авіакомпанія "МАУ" про забезпечення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, а саме статей 80 136 137 269 ГПК України, наголошуючи, що: 1) жодних доказів щодо вчинення виконавчих дій з примусового виконання оспорюваних виконавчих написів позивачем до суду першої інстанції надано не було, натомість на підтвердження своїх доводів позивачем до суду першої інстанції подано витяги з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та Єдиного реєстру боржників, проте зазначені документи не містять інформації щодо реквізитів виконавчих написів, зокрема не містять ані дат вчинення виконавчих написів, ані номерів у реєстрі; 2) всупереч висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 08.10.2018 у справі № 925/402/18, судами не встановлено та не досліджено доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову, що призвело до помилкового висновку щодо задоволення заяви позивача про забезпечення позову в частині зупинення стягнення на підставі виконавчих написів; 3) позивач не надав жодних доказів щодо вжиття ним до 21.09.2020 будь-яких заходів для ознайомлення з виконавчими провадженнями, а також мав можливість ознайомитися з оспорюваними виконавчими написами у третьої особи (нотаріуса), що, в свою чергу спростовує доводи Товариства про неможливість подання заявником доказів (матеріалів виконавчих проваджень) до суду першої інстанції з причин, що не залежали від позивача; 4) у порушення норм процесуального закону позивачем у відзиві на апеляційну скаргу не заявлено жодного клопотання про приєднання долучених документів до матеріалів справи.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. ПрАТ "Авіакомпанія "МАУ" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях, а також зазначає, що: 1) станом на момент постановлення судом першої інстанції ухвали про забезпечення позову позивач не мав доступу до матеріалів виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих написів та ознайомитися з такими матеріалами не міг через запроваджені відповідним органом державної виконавчої служби обмеження з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, тому у вказаний період інформація щодо виконавчих проваджень отримувалася позивачем із відкритих баз даних, шляхом телефонного зв`язку з державним виконавцем та кореспонденції, що надходила від органу державної виконавчої служби. Отримати повний доступ до матеріалів виконавчих проваджень та зняти копії наявних у таких матеріалах документів позивачу вдалося лише 21.09.2020, у зв`язку з чим Товариство було об`єктивно позбавлене можливості надати такі документи місцевому господарському суду та, керуючись частиною 3 статті 269 ГПК України, надало їх до суду апеляційної інстанції разом з відзивом на апеляційну скаргу; 2) доводи відповідача про можливість Авіакомпанії ознайомитися з виконавчими написами у нотаріуса (третьої особи) не заслуговують на увагу, оскільки, по-перше, до суду апеляційної інстанції заявником було надано відсутні у нотаріуса матеріали виконавчих проваджень, відкритих за виконавчими написами. По-друге, сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення заінтересованої особи до нотаріуса, становить охоронювану законом нотаріальну таємницю, доступ до якої інших осіб обмежено (стаття 8 Закону України "Про нотаріат"); 3) подання додаткових доказів суду апеляційної інстанції не у судовому засіданні не вимагає наявності окремого клопотання про приєднання таких доказів до матеріалів справи, тоді як Товариство подало відповідні докази разом з відзивом на апеляційну скаргу ще 28.09.2020, тобто задовго до засідання апеляційного суду, яке відбулося 06.10.2020.

Розгляд справи Верховним Судом

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.08.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 у справі № 910/11857/20 та призначено здійснити розгляд цієї справи у порядку письмового провадження.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 15.12.2020 у зв`язку з перебуванням судді Зуєва В. А. на лікарняному визначено у справі № 910/11857/20 колегію суддів у складі: Чумак Ю.Я. - головуючий, судді Дроботова Т. Б., Багай Н. О.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11. 11.08.2020 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Відділ) надійшли заяви ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" від 07.08.2020 про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання усіх 16-ти оспорюваних виконавчих написів.

12.08.2020 Відділ відкрив виконавчі провадження за вчиненими приватним нотаріусом Каплуном Ю. В. виконавчими написами № 2603 від 30.07.2020 (ВП № 62792958), №2601 від 30.07.2020 (ВП № 62792950), № 2599 від 30.07.2020 (ВП № 62792937), № 2597 від 30.07.2020 (ВП № 62792996), №2600 від 30.07.2020 (ВП № 62792985) та № 2602 від 30.07.2020 (ВП № 62792973). Решта виконавчих написів було повернуто відповідачу на підставі пункту 6 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

31.08.2020 до Відділу надійшли заяви Підприємства від 28.08.2020 про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих написів, повернутих державним виконавцем.

02.09.2020 Відділ відкрив виконавче провадження за виконавчим написом № 1254 від 24.04.2020 (ВП № 62918560), а 03.09.2020 - за виконавчими написами № 2015 від 26.06.2020 (ВП № 62918799), № 2014 від 26.06.2020 (ВП № 62918781), № 1761 від 11.06.2020 (ВП № 62918740), № 1760 від 11.06.2020 (ВП № 62918713), № 1759 від 11.06.2020 (ВП № 62918693), № 1519 від 21.05.2020 (ВП № 62918674), № 1444 від 14.05.2020 (ВП № 62918647), № 1443 від 14.05.2020 (ВП № 62918621), № 1442 від 14.05.2020 (ВП № 62918595).

Таким чином, відповідач 07.08.2020, тобто до подання Товариством позову та заяви про забезпечення позову, підготував заяви про відкриття виконавчих проваджень за оспорюваними виконавчими написами, а 11.08.2020 подав такі заяви до уповноваженого органу державної виконавчої служби, який 12.08.2020 відкрив низку виконавчих проваджень, тоді як повернуті виконавчі написи згодом було повторно подано Підприємством до Відділу.

Позиція Верховного Суду

12. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

13. Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

14. Положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

15. Відповідно до частин 1, 4 статті 137 ГПК України (в редакції, чинній станом на 11.08.2020) позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні ді (цей пункт виключено з 08.02.2020 на підставі Закону України № 460-IX від 15.01.2020); 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору (цей пункт виключено з 08.02.2020 на підставі Закону України № 460-IX від 15.01.2020); 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

16. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

17. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

18. З урахуванням вимог, передбачених статтями 73 74 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Постановляючи ухвалу про заборону відповідачу або третім особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

19. Оскільки у цьому випадку Товариство звернулося до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

20. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Наведену правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 та цілком правомірно враховано судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних ухвали та постанови.

21. Задовольняючи заяву Авіакомпанії про забезпечення позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив з доведеності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування відповідного заходу до забезпечення позову, та зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, відповідністю та співмірністю вжитих заходів забезпечення позову з предметом позову немайнового характеру, оскільки з наявних матеріалів справи вбачається існування реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі задоволення позову, а саме з огляду на достеменно встановлені судами попередніх інстанцій факти пред`явлення оспорюваних виконавчих написів до виконання та відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання зазначених виконавчих документів, скаржник не спростував свій намір здійснити стягнення за такими виконавчими написами. Відтак, подальші дії з примусового виконання оспорюваних виконавчих написів, у випадку невжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову та/або скасування оскаржуваної ухвали, можуть утруднити та/або взагалі унеможливити захист і поновлення у межах цього судового провадження прав позивача, який буде вимушений ініціювати нові судові процеси для відновлення своїх прав.

22. Наведеним повністю спростовується твердження скаржника про ненадання позивачем до суду першої інстанції жодних доказів щодо вчинення виконавчих дій з примусового виконання оспорюваних виконавчих написів, а натомість подання лише витягів з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та Єдиного реєстру боржників, проте зазначені документи не містять інформації щодо реквізитів виконавчих написів, зокрема не містять ані дат вчинення виконавчих написів, ані номерів у реєстрі.

23. За таких обставин колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком судів попередніх інстанцій про те, що у разі, якщо до закінчення розгляду цієї справи державним виконавцем буде примусово звернено стягнення на кошти та майно позивача у безспірному порядку, то він не зможе захистити або поновити свої права у межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

При цьому Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що у випадку оскарження в судовому порядку виконавчого напису нотаріуса шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову (постанови від 25.02.2019 у справах № 924/789/18 і № 924/790/18, від 11.10.2019 у справах № 910/4762/19, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 у справі № 910/72/20, від 30.09.2020 у справі № 910/19113/29, від 30.11.2020 у справі № 910/217/20).

24. Касаційна інстанція відхиляє доводи скаржника про те, що всупереч висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 08.10.2018 у справі № 925/402/18, судами не встановлено та не досліджено доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову, що призвело до помилкового висновку щодо задоволення заяви позивача про забезпечення позову в частині зупинення стягнення на підставі виконавчих написів, з огляду на таке.

25. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

26. Колегія суддів вважає помилковим посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 08.10.2018 у справі № 925/402/18, оскільки, по-перше, на відміну від цієї справи, заяву про забезпечення позову в справі № 925/402/18 було подано до подання позовної заяви про визнання недійсними електронних торгів та звіту про визнання ринкової вартості об`єкту нерухомого майна (справа № 925/440/18).

По-друге, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 27.04.2018 у справі № 925/402/18 було заборона відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, Державному підприємству "Сетам" та іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження і оформлення права власності на нерухоме майно, що належить заявнику (ПАТ "Азот") на праві приватної власності, тобто застосовано передбачені пунктами 2 і 4 частини 1 статті 137 ГПК України (в чинній на той час редакції) заходи забезпечення позову у виді заборони відповідачам вчиняти певні дії та заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання, тоді як у цій справі судом першої інстанції вжито зовсім інший захід забезпечення позову - зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, врегульований пунктом 5 частини 1 статті 137 ГПК України (в редакції, чинній станом на 11.08.2020).

Водночас, у цій господарській справі та справі, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, суди виходили з різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справ на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону.

Наведене, окрім різних видів забезпечення позову, підстав їх вжиття та фактичних обставин, що формують зміст правовідносин, переконливо свідчить про неподібність процесуальних правовідносин у справі № 910/11857/20 та справі № 925/402/18, на постанову Верховного Суду в якій посилається скаржник в обґрунтування своїх заперечень.

27. У свою чергу, касаційна інстанція вважає безпідставними доводи скаржника про порушення апеляційним судом положень частини 10 статті 80 і частини 3 статті 269 ГПК України шляхом недоведення Товариством неможливості подання ним доказів (матеріалів виконавчих проваджень) до суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, та щодо відсутності заявлення позивачем у відзиві на апеляційну скаргу клопотання про приєднання долучених документів до матеріалів справи, з огляду на таке.

28. Дійсно, відповідно до частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно з частиною 10 статті 80 ГПК України докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

29. Натомість колегія суддів вважає, що зазначені недоречні доводи скаржника повністю спростовуються викладеними у відзиві на касаційну скаргу аргументами ПрАТ "Авіакомпанія "МАУ" про те, що: 1) станом на момент постановлення судом першої інстанції ухвали про забезпечення позову позивач не мав доступу до матеріалів виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих написів та ознайомитися з такими матеріалами не міг через запроваджені відповідним органом державної виконавчої служби обмеження з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, тому у вказаний період інформація щодо виконавчих проваджень отримувалася позивачем із відкритих баз даних, шляхом телефонного зв`язку з державним виконавцем та кореспонденції, що надходила від органу державної виконавчої служби. Отримати повний доступ до матеріалів виконавчих проваджень та зняти копії наявних у таких матеріалах документів позивачу вдалося лише 21.09.2020, у зв`язку з чим Товариство було об`єктивно позбавлене можливості надати такі документи місцевому господарському суду та, керуючись частиною 3 статті 269 ГПК України, надало їх до суду апеляційної інстанції разом з відзивом на апеляційну скаргу; 2) доводи відповідача про можливість Авіакомпанії ознайомитися з виконавчими написами у нотаріуса (третьої особи) не заслуговують на увагу, оскільки, по-перше, до суду апеляційної інстанції заявником було надано відсутні у нотаріуса матеріали виконавчих проваджень, відкритих за виконавчими написами. По-друге, сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення заінтересованої особи до нотаріуса, становить охоронювану законом нотаріальну таємницю, доступ до якої інших осіб обмежено (стаття 8 Закону України "Про нотаріат"); 3) подання додаткових доказів суду апеляційної інстанції не у судовому засіданні не вимагає наявності окремого клопотання про приєднання таких доказів до матеріалів справи, тоді як Товариство подало відповідні докази разом з відзивом на апеляційну скаргу ще 28.09.2020, тобто задовго до засідання апеляційного суду, яке відбулося 06.10.2020.

30. Касаційна інстанція також зауважує, що положення частини 10 статті 80 ГПК України регулює порядок подання доказів, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, а не доказів, недолучених до заяви про забезпечення позову, що виключає застосування цієї норми до спірних процесуальних правовідносин по аналогії.

31. У зв`язку з наведеним, Верховний Суд дійшов висновку про те, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги немайнового характеру, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а тому підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

32. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

33. За змістом частини 3 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

34. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку місцевого господарського суду про наявність достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних ухвали та постанови немає.

Розподіл судових витрат

35. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Зважаючи на викладене та керуючись статтями 300 301 304 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.08.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 у справі № 910/11857/20 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді