ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 910/217/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т. М. (головуючий), Бенедисюка І. М., Колос І. Б.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 (суддя - Бондарчук В. В. ) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2020

(судді: Сітайло Л. Г. (головуючий), Буравльова С. І., Андрієнко В. В. )

у справі № 910/217/20

за позовом Публічного акціонерного товариства "Волиньбакалія" (далі -

ПАТ "Волиньбакалія")

до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк", скаржник)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна; Приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Таранко Дмитро Вікторович,

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У січні 2020 року ПАТ "Волиньбакалія" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ "Альфа-Банк" про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Інною Леонтіївною (далі - Шевченко І. Л. ), від 26.10.2019, зареєстрованого в реєстрі за №1932, яким звернено стягнення на нерухоме майно ПАТ "Волиньбакалія", а саме: будівлю - закритий склад Г-1, загальною площею 1 638,8 м. кв., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Грушевського, 104-А; земельну ділянку, площею 0,3871 га, цільове призначення: для розміщення виробничої бази, кадастровий номер: 0710400000:31:001:0041, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Грушевського, 104-А; земельну ділянку, площею 0,4386 га, цільове призначення: для розміщення та обслуговування складу-магазину, кадастровий номер: 0710400000:31:001:0040, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м.

Ковель, вул. Грушевського, 104-А, на користь АТ "Альфа-Банк".

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.01.2013 між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАККО Холдинг" (далі - ТОВ "ПАККО Холдинг") укладено кредитний договір №06.1-20/002, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 100 000 000,00 грн. строком до 31.12.2020.

В якості забезпечення виконання позичальником (ТОВ "ПАККО Холдинг") зобов'язання за кредитним договором, між банком (ПАТ "Укрсоцбанк ") та ПАТ "Волиньбакалія"
06.03.2013 укладений іпотечний договір, відповідно до пункту 1.2 якого предметом іпотеки є:

- будівля, закритий склад Г-1, загальною площею 1 638,8 м. кв., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Грушевського, 104-А;

- земельна ділянка, площею 0,3871 га, цільове призначення: для розміщення виробничої бази, кадастровий номер: undefined, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Грушевського, 104-А;

- земельна ділянка, площею 0,4386 га, цільове призначення: для розміщення та обслуговування складу-магазину, кадастровий номер: undefined, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Грушевського, 104-А.

26.10.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1932, яким звернуто стягнення на вищевказане нерухоме майно на користь АТ "Альфа-Банк" (далі - виконавчий напис).

Однак позивач вказує, що заборгованість ТОВ "Пакко Холдинг" за кредитним договором від 11.01.2013 №06.1-20/002 не є безспірною, що є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Крім того, позивач відзначив, що оскаржуваний напис вчинено з порушенням строків, встановлених статтею 88 Закону України "Про нотаріат".

1.3. Водночас ПАТ "Волиньбакалія" звернулось до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просило зупинити стягнення на підставі виконавчого напису.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що на підставі оспорюваного виконавчого напису відкрито виконавче провадження №60898190, прийнято постанову про арешт майна боржника, а також про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, з метою реалізації майна, що свідчить про безумовний намір відповідача реалізувати майно в найкоротші строки.

На підтвердження власних доводів позивачем до заяви про забезпечення позову долучено постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження, опис та арешт майна (коштів) боржника, про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1.12 лютого 2020 року ухвалою Господарського суду міста Києва заяву ПАТ "Волиньбакалія" про забезпечення позову задоволено. Зупинено стягнення на підставі виконавчого напису до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/217/20.

Задовольняючи вказану заяву про вжиття заходів забезпечення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що на час розгляду вказаної заяви спірний виконавчий напис став підставою для відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження №60898190 з його виконання, з метою забезпечення виконання якого було накладено арешт на майно ПАТ "Волиньбакалія" та прийнято постанови про опис та арешт майна (коштів) заявника за цим виконавчим написом та про призначення суб'єкта оціночної діяльності з метою реалізації майна.

Суд першої інстанції також врахував, що обраний позивачем захід спрямований на ефективний захист та поновлення порушених прав і може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, з огляду на що суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої заяви.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 у справі №910/217/20 ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 у справі №910/217/20 залишено без змін.

Колегія суддів погодилась з висновками суду першої інстанції та відзначила, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову (шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, яким звернено стягнення на майно) може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду. Адже у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи виконавчою службою буде примусово реалізовано майно на прилюдних торгах, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Товариства.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. АТ "Альфа-Банк", посилаючись на порушеннями судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 у справі №910/217/20, якими вжито заходи забезпечення позову до вирішення спору у справі №910/217/20 по суті та набрання рішенням законної сили, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:

4.1. Скаржник відзначає, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень допустили порушення норм процесуального права, зокрема частини 2 статті 136, частини 4 статті 140, частини 4 статті 141 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а тому як незаконні та необґрунтовані підлягають скасуванню.

4.2. Відповідач вважає, що заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Банк зауважує, що саме лише посилання на потенційне порушення прав позивача при виконанні майбутнього рішення суду не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову без надання при цьому належних доказів на підтвердження вказаних обставин.

4.3. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. На думку скаржника, забезпечення позову у цій справі порушує інтереси відповідача як іпотекодержателя.

4.4. Крім того, скаржник звертає увагу, що господарські суди при ухваленні оскаржених судових рішень не вирішили питання про зустрічне забезпечення, чим порушили імперативні норми ГПК України.

4.5. Скаржник зауважує, що ухвала суду першої інстанції постановлена без виклику сторін, у зв'язку з чим доводи відповідача судом залишені поза увагою, у зв'язку з чим рішення суду не ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи.

4.6. Також скаржник зазначає, що в матеріалах справи містяться беззаперечні докази наявності заборгованості позивача перед відповідачем. А тому за наявності непогашеної заборгованості за кредитним договором, сам факт застосування заходів забезпечення позову у даній справі є лише спробою відтягнути і так неминучий факт звернення стягнення на іпотечне майно.

4.7. З огляду на викладене, оскільки позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову порушить його права та в подальшому утруднить чи може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, суди повинні були дійти висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Волиньбакалія" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані ухвалу та постанову - без змін. Позивач зазначає, що відповідачем не надано обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій.

РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ

Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявних у справі витягів з протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 29.07.2020 справу №910/217/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Малашенкова Т. М. (головуючий суддя), судді: Бенедисюк І. М., Селіваненко В. П.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 08.09.2020 у зв'язку з відпусткою суддів Бенедисюка І. М. та Селіваненка В. П. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №910/217/20, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: МалашенковаТ. М. (головуючий), Булгакова І. В., Колос І. Б.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 19.11.2020 у зв'язку з перебуванням судді Булгакової І. В. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №910/217/20, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т. М. (головуючий), Бенедисюк І. М., Колос І. Б.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Оскільки наведену касаційну скаргу подано 13.07.2020, тобто після набуття чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, переглядати судові рішення слід, зважаючи на приписи ГПК України у редакції від 08.02.2020 року.

6.2. Ухвалою Верховного Суду від 21.08.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Альфа-Банк" з підстав зазначених у ній.

Ухвалою Верховного Суду від 11.09.2020 за клопотанням ПАТ "Волиньбакалія" зупинено касаційне провадження у справі № 910/217/20 за касаційною скаргою АТ "Альфа-Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 у справі №910/217/20 до прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі №910/19106/19.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 3 березня 2020 року у справі №910/19106/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вопак-Трейд" до Акціонерного товариства "Альфа-Банк", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Інни Леонтіївни, Приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Дмитра Вікторовича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вопак-Трейд" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26 травня 2020 року повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду. Ухвалою Верховного Суду від 12.11.2020 касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вопак-Трейд" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 у справі № 910/19106/19 - закрито.

Ухвалою Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/217/20 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Альфа-Банк".

6.3. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, якою задоволено заяву ПАТ "Волиньбакалія" про вжиття заходів забезпечення позову.

7.2. Частиною 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

7.3. Згідно з частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

7.4. Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статті 136 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом наведеної норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

7.5. Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

7.6. При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

7.7. Верховний Суд зазначає, що оскільки у даному випадку позивач звернувся до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

7.8. Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.

7.9. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтями 73, 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки.

7.10. Відповідно до статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, та має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

7.11. В даному випадку позивач на підставі пункту 5 частини 1 статті 137 ГПК України просив зупинити стягнення, яке вже відбувається, на підставі виконавчого напису нотаріуса.

При цьому позивач подав позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки вважає, що такий напис вчинено з порушенням строку вчинення виконавчого напису та за відсутності доказів безспірності заборгованості боржника. Тобто позовна заява містить немайнову вимогу, рішення про задоволення якої не вимагатиме примусового виконання.

Звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову, позивач обґрунтовував її можливістю передчасної примусової реалізації майна (звернення стягнення на яке здійснено на підставі згаданого виконавчого напису) на прилюдних торгах до закінчення розгляду зазначеного позову.

7.12. З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи, враховуючи, що приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису, яким передбачено звернення стягнення на майно на користь банку, а позивач оскаржує такий виконавчий напис в судовому порядку шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, через те, що вважає, що такий виконавчий напис здійснено з порушенням норм чинного законодавства, - існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті (шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 26.10.2019 №1932, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно) може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.

Адже у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи приватним виконавцем буде примусово реалізовано майно на прилюдних торгах, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Тому в даному випадку Верховний Суд погоджується з висновками місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції про те, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 26.10.2019 №1932, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно, є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.

Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
16.08.2018 у справі №910/1040/18, у постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі №924/790/18, від 11.10.2019 у справі №910/4762/19, від 06.04.2020 у справі №203/1491/19, від 30.09.2020 у справі № 910/19113/19 тощо.

7.13. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що захід забезпечення позову про зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса не є тотожним з позовною вимогою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки в даному випадку до вирішення спору по суті про відповідність/невідповідність оспорюваного виконавчого напису вимогам закону лише зупиняється процедура виконання такого виконавчого напису з метою надання можливості позивачу захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що у випадку оскарження в судовому порядку виконавчого напису нотаріуса шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.

7.14. Верховний Суд також вважає безпідставними доводи скаржника про те, що такий засіб забезпечення позову порушує права відповідача як іпотекодержателя, який відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про іпотеку" має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі №924/790/18, від 25.02.2019 у справі №924/789/18,11.10.2019 у справі №910/4762/19, від 21.02.2020 910/9498/19, від 06.04.2020 у справі №203/1491/19, від 30.09.2020 у справі № 910/19113/19 тощо).

Так, в даному випадку не оспорюється право банку як іпотекодержателя одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки на підставі іпотечного договору, у даному випадку суд не розглядає справу по суті, а лише вирішує питання правильності вчинення виконавчого напису нотаріуса. І від цього залежить подальша можливість примусового виконання рішення на підставі цього виконавчого напису нотаріуса відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

7.15. Серед іншого не заслуговують на увагу і доводи скаржника щодо того, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не було здійснено зустрічне забезпечення.

При цьому Касаційний господарський суд враховує сталу судову практику, викладену в постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 924/789/18, від
18.06.2019 у справі № 904/661/19, від 11.06.2019 у справі № 916/2933/18, від
14.08.2019 у справі №910/3802/18, від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19, згідно з якими частиною 1 статті 141 ГПК України передбачено право, а не обов'язок суду вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить пропозиції щодо зустрічного позову, не є порушенням норм статей 139, 140 ГПК України.

7.16. Верховний Суд відхиляє і доводи скаржника, які стосуються відсутності в момент вчинення виконавчого напису нотаріуса спору щодо заборгованості боржника, оскільки ці обставини є підставою позовних вимог, тоді як під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

7.17. Також Верховний Суд вважає безпідставними доводи банку про те, що суд першої інстанції мав розглядати клопотання позивача про забезпечення позову у судовому засіданні з повідомленням/викликом сторін, оскільки відповідно до частини 4 статті 140 ГПК України суд у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

В даному випадку судом першої інстанції такого виняткового випадку не встановлено.

При цьому суд касаційної інстанції врахує факт розгляду судом апеляційної інстанції апеляційної скарги банку в судовому засіданні з викликом/повідомленням учасників справи, в якому також приймав участь представник АТ "Альфа-Банк".

7.18. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

7.19. У справі "Трофимчук проти України" ( № 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

7.20. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

7.21. Отже, Верховний Суд вважає, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій правильно надали оцінку обґрунтованості доводів позивача, встановивши безпосередній зв'язок між конкретними заходами забезпечення позову та предметом позову, і правильно застосували до спірних правовідносин положення статей 136, 137 ГПК України.

7.22. З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги.

У свою чергу касаційна інстанція погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами позивача, обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується вищенаведеними висновками судів попередніх інстанцій.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8.2. За змістом частин 1 , 3 статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частин 1 , 3 статті 304 ГПК України.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

8.3. За змістом частин 1 , 3 статті 304 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.4. Звертаючись з касаційною скаргою, АТ "Альфа-Банк" не спростувало наведених висновків судів першої та апеляційної інстанції, не довело порушення ними норм процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих судових рішень у справі.

8.5. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу АТ "Альфа-Банк" - залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у справі - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

9. Судові витрати

9.1. Понесені АТ "Альфа-Банк" у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 у справі №910/217/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос