ВС/КАС: Визнання вини у вчиненні порушення ПДР за відсутності інших доказів НЕ може бути достатнім доказом такого порушення (ВС/КАС у справі № 177/525/17 від 08.07.2020)

20.07.2020 | Автор: Кірюшин Артем Андрійович
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube
ВС/КАС: Визнання вини у вчиненні порушення ПДР за відсутності інших доказів НЕ може бути достатнім доказом такого порушення (ВС/КАС у справі № 177/525/17 від 08.07.2020) - 0_02262600_1595233105_5f155351058c1.gif

Фабула судового акту: Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено, що протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі (ст. 258 КУпАП).

У зв'язку із цим виникає питання, а якими доказами у такому випадку має доводитись провина водія? Чи достатнім є визнання ним своєї вини?

У даній справі водія було притягнуто до адмінвідповідальності за ст. 122 КУпАП.

Не погодившись із такими рішенням водієм в казану постанову було оскаржено до суду шляхом подання позовної заяви у порядку адміністративного судочинства.

Позовну заяву було вмотивовано тим, що його вина у вчиненні вказаного правопорушення доведено не було та будь-яких порушень ПДР він не вчиняв.

Суди першої та апеляційної інстанції з доводами водія погодились та у своїх рішеннях послались на те, що відсутність відеозапису або протоколу про адміністративне правопорушення не дає можливості встановити дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановленої КУпАП, що передує винесенню постанови у справі про адміністративне правопорушення.

В свою чергу орган поліції оскаржив такі рішення у касаційному порядку при цьому мотивувавши свої доводи тим, що вину водія доведено відеозаписом з бодікамери працівника поліції. Окрім цього водієм факт порушення ПДР не заперечувався.

Також поліцейським правомірно винесено постанову про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 122 КУпАП без складання протоколу на місці вчинення такого правопорушення.

Надаючи оцінку вказаним доводам, КАС залишив касаційну скаргу поліції без задоволення та у своїй постанові зазначив про таке.

Згідно ст. 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Водночас згідно ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Отже, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.

Проте, доводи органу поліції про правомірність оскаржуваної постанови, у зв`язку з тим, що вчинення адміністративного правопорушення позивачем не заперечується, оскільки уважає, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, відповідачем не надано, що свідчить про недоевденість вини водія у вчиненні порушення ПДР.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КАС: Поліцейський є зацікавленою особою, а тому його рапорт не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення (ВС/КАС у справі № 524/5741/16-а від 20.05.2020)

ВС/КАС: Пояснення особи, яка склала адмінпротокол не можуть бути доказами вчинення адмінправопорушення (ВС/КАС у справі № 161/5372/17 від 29.04.2020)

Постанова про притягнення до відповідальності за порушення ПДР має містити дані про технічний засіб, яким таке адмінправопорушення зафіксоване (ВС/КАС № 524/1284/17 від 19.02.2020)

Письмові пояснення свідків адмінправопорушення без їх допиту у судовому засіданні є НЕНАЛЕЖНИМИ доказами (ВС/КАС № 560/751/17 від 27.06.2019)

Підпис водія у постанові про притягнення до адмінвідповідальності не є доказом вини (ВС/КАС № 757/2757/16-а від 22.07.2019)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 року

м. Київ

справа № 177/525/17(2-а/177/23/17)

адміністративне провадження № К/9901/34580/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційнійї інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 3 батальйону №3 Управління патрульної поліції у м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції Пініч Ірини Валентинівни про визнання дій відповідача протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Управління патрульної поліції в м.Кривому Розі Департаменту патрульної поліції на постанову Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2017 року (прийняту в складі: головуючого судді Суботіної С.А.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Божко Л.А., суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.)

УСТАНОВИВ:

І. Обставини справи

1. У березні 2017 року ОСОБА_1 ( далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора № 3 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції Пініч І.В. (далі - відповідач, інспектор патрульної поліції Пініч І.В.) із вимогами:

1.1. - визнати протиправними дії інспектора № 3 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції по складанню постанови в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДР № 141649 від 28.02.2017 за частиною 1 статті 122 КУпАП та скасувати вказану постанову.

2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що 28.02.2017 відповідачем винесено оскаржувану постанову серії ДР № 141649 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн., з якою позивач категорично не згоден та вважає її такою, що винесена всупереч вимогам законодавства України, які регулюють відносини в сфері дорожнього руху, без всебічного та повного з`ясування всіх обставин справи, які потрібні для об`єктивного розгляду справи, оскільки правил дорожнього руху він не порушував.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. 28.02.2017 інспектором № 3 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції Паніч І.В. в м. Кривий Ріг до позивача застосовано адміністративне стягнення штраф у розмірі 255 грн., шляхом винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ДР № 141649 від 28.02.2017 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

5. Відповідно до постанови ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ д.н. НОМЕР_1 , на регульованому перехресті вулиць Лермонтова та пров.Пульковський, всупереч вимоги знаку 3.24 «Розворот заборонено», здійснив розворот, чим порушив п. 33 ПДР України.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

6. Постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, адміністративний позов задоволено:

6.1. визнано протиправними дії інспектора № 3 роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції Пініч Ірини Валентинівни, по складанню постанови в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДР № 141649 від 28.02.2017 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, відносно ОСОБА_1 .

6.2. постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ДР № 141649 від 28.02.2017, складену інспектором № 3 роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції Пініч Іриною Валентинівною про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП - скасовано.

7. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що доказів вчинення позивачем зазначеного адміністративного правопорушення, відповідачем не надано.

8. Суди попередніх інстанцій також звернули увагу, що відсутність відеозапису або протоколу про адміністративне правопорушення не дає можливості встановити дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановленої КУпАП та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 №1408/27853 (далі - Інструкція №1395), що передує винесенню постанови у справі про адміністративне правопорушення.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

9. У касаційній скарзі управління патрульної поліції, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

10. Касаційну скаргу скаржник мотивує тим, дії відповідача такими, що відповідають вимогам закону, оскільки при винесенні оскаржуваної постанови, де чітко описане правопорушення, останній керувався ПДР України та КУпАП, через що не порушував норм процесуального права. На підтвердження правомірності своїх дій відповідачем надано суду копію відеозапису з бодікамери, на якому, зафіксовано факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення.

10.1. Крім того, факт здійснення розвороту у забороненому місці позивачем не заперечується.

10.2. Скаржник також вказує на те, що правомірно виніс постанову про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 122 КУпАП без складання протоколу на місці вчинення такого правопорушення.

12. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

13. 15 грудня 2017 року, у зв`язку із початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.

14. 06 березня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.

15. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Бевзенку В.М., суддям Шарапі В.М., Данилевич Н.А.

16. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 28 квітня 2020 року №688/0/78-20, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

17. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 квітня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Шишову О.О., суддям Дашутіну І.В., Яковенку М.М.

18. Позивач своїм правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

19. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

20. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

21. Згідно із підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

22. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 №460-XI "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон №460-XI), яким до окремих положень КАС України унесені зміни.

23. Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

24. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями КАС України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом №460-IX.

25. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

27. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

28. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.

29. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

30. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

31. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух і здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

32. Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР установлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

33. Підпунктом "в" пункту 8.4 ПДР визначено, що заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

34. Відповідно до пункту 3.24 розділу 33 ПДР дорожній знак «Розворот заборонено". Забороняється розворот транспортних засобів. При цьому поворот ліворуч дозволяється.

35. Згідно із частиною першою статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

36. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

37. Статтями 10, 11 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

38. Згідно із статтею 31 Закону №580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевірку документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

39. Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

VI. Позиція Верховного Суду

40. Щодо доводів скаржника про додержання процедури розгляду інспектором патрульної поліції Пініч І.В. справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та прийняття оскаржуваної постанови на місці вчинення правопорушення, Суд зазначає таке.

41. Згідно із частиною другою статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

42. Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

43. Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частинами першою статті 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

44. Отже, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.

45. Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах висловлено Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 в справі №752/15787/16-а.

46. З огляду на це, розглядаючи справу та приймаючи оскаржувану постанову без складання протоколу на місці вчинення такого правопорушення, інспектор патрульної поліції Пініч І.В. діяв відповідно до чинних на час виникнення спірних відносин положень КУпАП.

47. Водночас Суд відхиляє доводи скаржника про правомірність оскаржуваної постанови, у зв`язку з тим, що вчинення адміністративного правопорушення позивачем не заперечується, оскільки уважає, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

48. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, відповідачем не надано.

49. З огляду на викладене, суди попередніх інстанції, дійшли обґрунтованого висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам частини 2 статті 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих у розумінні статті 70 КАС України доказів, які б підтверджували правомірність винесення ним оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення та не спростував тверджень позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.

50. Таким чином, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП, у зв`язку із відсутністю належних доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові від 28.02.2017 серії ДР №141649.

51. Інші доводи, якими скаржник обґрунтовує касаційну скаргу, вимагають переоцінки доказів у справі, на що Суд не має повноважень.

52. Положеннями частини першої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

53. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

54. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

55. Оскільки суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а згадані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

56. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

57. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління патрульної поліції в м.Кривому Розі Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.

2. Постанову Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у цій справі залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді

4051
Просмотров
0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные статьи
Популярные судебные решения
ЕСПЧ
0