04.03.2019 | Автор: Кірюшин Артем Андрійович
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram youtube

ВС/КАС: ЄДИНИМ органом, який визначає середньориночну ціни автомобіля для визначення розміру транспортного податку є Мінекономрозвитку (ВС/КАС № 820/6988/16 від 27.12.2018)

Фабула судового акту: У даній справі фізична особа звернулась до адміністративного суду із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення про нарахування транспортного податку.

Постановою адміністративного суду першої інстанції позовні вимоги було задоволено оскільки в матеріалах справи відсутня відповідна офіційна інформація Мінекономрозвитку про визначення середньоринкової вартості автомобіля позивача. Водночас чинне законодавство не передбачає право податкового органу в разі відсутності даних про фактичний пробіг визначати його самостійно, а тому розрахунок, наданий відповідачем з веб-сайту Мінекономрозвитку не може бути врахований судом.

З таким рішенням погодився і апеляційний суд.

Фіскальною службою такі рішення було оскаржено у касаційному порядку.

Переглядаючи зазначені рішення Касаційний адміністративний суд вказав наступне.

Відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Обов’язок визначення такої вартості покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Отже підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про середньоринкову вартість певного автомобіля із врахуванням його марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач та пробігу тощо.

До того ж, здійснення розрахунку середньоринкової вартості автомобіля віднесено до повноважень Мінекономрозвитку, та така інформація може бути надана виключно цим органом.

Така інформація Мінекономрозвитку в матеріалах справи відсутня, з огляду на що суд касаційної не прийняв посилання відповідача в касаційній скарзі, на те, що в розрахунку, наданому відповідачем з офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку враховані всі показники, які передбачені Методикою КМУ від 18.02.2016 року № 66 для визначення середньоринкової вартості автомобіля позивача. До того ж, як вбачається з пояснень відповідача в касаційній скарзі, відповідачем при обрахунку середньоринкової вартості враховувався середньорічний пробіг транспортних засобів, який складає 27 тис. км.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КАС: Відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо сплати судового збору органами ДФС не є підставою поновлення строку на апеляційне оскарження. (ВС/КАС у справі № 804/958/17 від 13 листопада 2018 р)

Не отримання платником податку ППР не свідчить про узгодженість грошового зобов’язання платника податків, а отже не є підставою для стягнення податкового боргу (ВС/КАС № 802/467/16-а від 28.08.2018)

Розмір орендної плати регулюється виключно договором оренди землі, тому ЛИШЕ зміна індексації нормативної грошової оцінки ділянки не створює додаткових податкових зобов’язань для орендаря (ВС/КАС, №813/3819/17, від 20 червня 2018 р.)

Водій – експедитор керуючи «неразмитненим» ТЗ, який не є його власником, Не повинен знати, в якому митному режимі цей ТЗ ввезений, тому не є суб’єктом правопорушення, згідно ст. 485 МК України (Одеський апеляційний адмінсуд, 27. 07. 2016)

Транспортний податок: суд встановив наявність неоднозначного (множинного) трактування прав та обов’язків платника податків та скасував повідомлення –рішення про нарахування цього податку (Окружний адміністративний суд Києва від 27 вересня 2016р.)

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 грудня 2018 року

Київ

справа №820/6988/16

адміністративне провадження №К/9901/37993/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року (Суддя: Зінченко А.В.),

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року (Судді: Судді: Ральченко І.М., Бершов Г.Є., Катунов В.В.),

у справі № 820/6988/16

за позовом ОСОБА_2

до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач, Центральна ОДПІ) з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.04.2016 року № 156-1303 про нарахування транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25   000 грн (арк. справи 3-6).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року, позов задоволений, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 04.04.2016 року №156-1303.

Підставою для задоволення позову став висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про відсутність в матеріалах справи відповідної офіційної інформації Мінекономрозвитку про визначення середньоринкової вартості автомобіля позивача, тоді як законодавство не передбачає право податкового органу в разі відсутності даних про фактичний пробіг визначати його самостійно, а тому розрахунок, наданий відповідачем з веб-сайту Мінекономрозвитку не може бути врахований судом.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати судові рішення і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову, внаслідок не врахування судами, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, оскільки в розрахунку, наданому відповідачем з офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку враховані всі показники, які передбачені Методикою КМУ від 18.02.2016 року № 66 для визначення середньоринкової вартості автомобіля позивача.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судами, позивач є власником транспортного засобу марки Mercedes-Benz GL400,2015 року, об'єм двигуна 2996, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 10).

04.04.2016 року Центральною ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення №1156-1303 про нарахування позивачу транспортного податку за 2016 рік в розмірі 25000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав

Щодо ставок транспортного податку на 2016 рік та об'єкту оподаткування суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (в редакції закону від 24.12.2015 році).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

З 19.02.2016 року набрала чинності затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей їх віднесення до об'єктів оподаткування транспортним податком. Методикою передбачено, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Пунктом 2 вказаної Методики визначено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною   у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових   автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу.

Згідно із пунктом 4 Методики, інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством «Держзовнішінформ» до Мінекономрозвитку.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість   яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики).

Відтак зі змісту підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України та Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 вбачається, що повноваження та обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.    

Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про середньоринкову вартість певного автомобіля із врахуванням його марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач та пробігу тощо.

До того ж, здійснення розрахунку середньоринкової вартості автомобіля віднесено до повноважень Мінекономрозвитку, та така інформація може бути надана виключно цим органом.

Така інформація Мінекономрозвитку в матеріалах справи відсутня, з огляду на що суд касаційної не приймає посилання відповідача в касаційній скарзі, на те, що в розрахунку, наданому відповідачем з офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку враховані всі показники, які передбачені Методикою КМУ від 18.02.2016 року № 66 для визначення середньоринкової вартості автомобіля позивача. До того ж, як вбачається з пояснень відповідача в касаційній скарзі, відповідачем при обрахунку середньоринкової вартості враховувався середньорічний пробіг транспортних засобів, який складає 27 тис. км.

Суд звертає увагу, що повнота з'ясування обставин у даній справі вимагає від судів витребування у відповідача або у Мінекономрозвитку інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, в тому числі й інформацію щодо пробігу транспортного засобу позивача, яка враховувалась при розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу позивача, та впливає на визначення об'єкту оподаткування транспортним податком. Суд першої інстанції може розглянути питання про залучення до участі у справі Мінекономрозвитку в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, та при новому розгляді справи має вирішити ці спірні питання для правильного розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного  вирішення справи. Згідно статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Разом з тим, за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, у відповідності до статті 77 КАС України, суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги, та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341345349353359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області - задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

0
Комментариев
1603
Просмотров
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення