Вимога про відшкодування моральної шкоди у спорі щодо поновлення трудових прав, що визначена у грошах, стає майновою, отже, судовий збір за таку підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру (ВС КЦС 523/4124/21 від 07.02.2022 р.).

У цій справі позивач доводила, що її звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір”, бо основною вимогою позову є захист трудових прав, а вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від основних. Втім, ВС КЦС не підтримав її доводи.

Фабула судового акту: Позивач звернулася до суду з позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вона просила визнати директора магазину і представника ПАТ винними у порушенні трудового законодавства, частини другої статті 6 Закону України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”, скоєнні правопорушень, передбачених частинами третьою, п`ятою статті 41, статті 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, частини третьої статті 273 ЦК України. Водночас, позивач просила стягнути на відшкодування моральної шкоди 500 000,00 грн. з директора магазину та 250 000,00 грн. з представника ПАТ.

Суд першої інстанції після невиконання позивачкою ухвали про залишення без руху, повернув позовну заяву, бо недоліки позовної заяви вона не усунула. Окрім інших, недоліком позовної заяви було те, що позивач не надала доказу про сплату судового збору за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України “Про судовий збір”. Суд апеляційної інстанції також повернув апеляційну скаргу. Суд вказав, що клопотання про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню, оскільки позивач крім вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, заявила вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Позивач подала касаційну скаргу. Вона вважала безпідставною вимогу про стягнення з неї судового збору за подання вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки ці вимоги є похідними від основної вимоги про поновлення на роботі, тому не є предметом позову і не можуть оплачуватись судовим збором. Також вказала, що її вимога про відшкодування моральної шкоди пов`язана із вчиненням відповідачами кримінальних правопорушень, тому це є додатковою підставою для звільнення її від сплати судового збору.

Проте, ВС КЦС у задоволенні касаційної скарги відмовив, а спірні ухвали залишив без змін. Крім того, ВС КЦС стягнув зі скаржниці судовий збір за подання касаційної скарги. Щодо її доводів, про звільнення від судового збору, ВС КЦС зазначив:

Тлумачення статті 136 ЦПК Українита статті 8 Закону України ”Про судовий збір” свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони, або категорія спору.

Моральна шкода є втратою немайнового характеру, однак відшкодування моральної шкоди може відбуватися в майновій (грішми, іншим майном) або немайновій формах (публікація спростування недостовірної інформації, публікація рішення суду у засобах масової інформації, інші форми відновлення морального стану особи).

Отже, за змістом частини третьої статті 23 ЦК України позовна вимога про відшкодування моральної шкоди стає майновою вимогою, якщо вона визначена у грошовому або іншому майновому вимірі, правовим наслідком відшкодування якої є грошове або інше майнове стягнення на користь позивача (стягнення грошових коштів, витребування майна, визнання права на майно тощо).

Таким чином, вимога про відшкодування моральної шкоди у спорі щодо поновлення трудових прав, визначена у грошовому вимірі, стає майновою вимогою, отже, судовий збір за таку вимогу підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.

Отже у цій справі: Установивши, що апеляційна скарга, однією з вимог якої є відшкодування моральної шкоди, визначеної у грошовому вигляді, подана без додержання вимог, передбачених статтю 357 ЦПК України, апеляційний суд дійшов правильного висновку про необхідність сплати судового збору та надав особі, яка подала апеляційну скаргу, строк на усунення недоліків цієї скарги.

Доводи скаржниці про те, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними вимогами від вимог про поновлення на роботі, а тому за їх подання не сплачується судовий збір, ґрунтуються на неправильному тлумаченні цивільного процесуального законодавства.

Цивільне процесуальне законодавство не проводить розмежування позовних вимог на первинні та похідні позовні вимоги та презюмує, що кожна із заявлених вимог буде розглянута з дотриманням принципів пропорційності і верховенства права.

Аналізуйте судовий акт: Судовий збір має бути «розумним», тобто таким, що, з урахуванням фінансового положення заявника, може бути ним сплачений (ВС КЦС справа № 753/14399/16-ц від 29.09.2021 р.);

В адміністративному судочинстві за вимогу про відшкодування шкоди судовий збір не справляється. Суд.збір сплачується лише за вимогу, яка її зумовлює - про вирішення публічно-правового спору (ВС КАС справа № 440/5178/20 від 13.08.2021 р.);

За звернення до суду із заявою про судовий контроль, як і за звернення з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції, прийнятої за результатами розгляду такої заяви - судовий збір НЕ справляється (ВС КАС справа № 560/4364/19 від 11.08.2021 р.);

Витрати на правничу допомогу, покладаються на міську раду, а не на прокуратуру, що діє в інтересах держави. За скаргу на дод. рішення про витрати на правничу допомогу, суд. збір - не справляється (ВС КГС №922/3439/19від 22.02.2021 р.).

Постанова

Іменем України

07 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 523/4124/21

провадження № 61-15068св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1 ,

відповідачі: директор магазину «Таврія В» Мосур Олександр Олександрович, представник Публічного акціонерного товариства «Безлюдівський м`ясокомбінат» Харламова Ілона,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Князюка О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом до директора магазину «Таврія В» Мосура О. О., представника Публічного акціонерного товариства «Безлюдівський м`ясокомбінат» (далі - ПАТ «Безлюдівський м`ясокомбінат») Харламової Ілони про визнання осіб винними у порушенні трудового законодавства, частини другої статті 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації

в Україні», скоєнні правопорушень, передбаченихчастинами третьою,п`ятою статті 41,статті 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення

(далі - КУпАП України),частини третьої статті 273 ЦК України, поновлення

на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Також просила стягнути на відшкодування моральної шкоди 500 000,00 грн з директора магазину «Таврія В» Мосура О. О. та 250 000,00 грн з представника

ПАТ «Безлюдівський м`ясокомбінат» Харламової Ілони.

Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 11 березня 2021 року позовну заяву залишено без руху, оскільки її подано з порушеннямстатей 175 177 ЦПК Українита надано ОСОБА_1 строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2021 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач

не виконала вимоги ухвали судді Суворовського районного суду м. Одеси

від 11 березня 2021 року, недоліки позовної заяви не усунула.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2021 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси

від 23 квітня 2021 року визнано неподаною та повернуто.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У вересні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, а якій просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду

від 03 серпня 2021 рокуі передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Вважає безпідставною вимогу про стягнення з неї судового збору за подання вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки ці вимоги є похідними від основної вимоги про поновлення на роботі, тому не є предметом позову

і не можуть оплачуватись судовим збором. Також вважає, що її вимога про відшкодування моральної шкоди пов`язана із вчиненням відповідачами кримінальних правопорушень, тому це є додатковою підставою для звільнення

її від сплати судового збору.

На думку заявника, суд мав розглянути позов по суті, а потім, в залежності від його обґрунтованості в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, вирішити питання щодо стягнення судового збору.

Посилається на те, що її майновий стан дає підстави для звільнення її від сплати судового збору.

Зазначає про помилковість висновків апеляційного суду про те, що вона подала заяву про повернення апеляційної скарги.

Касаційна скарга також містить доводи щодо безпідставності її звільнення

та завдання їй моральної шкоди, аналогічні доводам позовної заяви.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу

до касаційного суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 523/4124/21, витребувано справу із Суворовського районного суду м. Одеси.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд встановив, що у березні 2021року ОСОБА_1 звернулась до суду

з позовом до директора магазину «Таврія В» Мосура О. О., представника

ПАТ «Безлюдівський м`ясокомбінат» Харламової Ілони про порушення ними

її трудових прав з підставчастини другої статті 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», скоєння правопорушень, передбаченихчастинами третьою,п`ятою статті 41,статті 44-3 КпАП України,частини третьої статті 273 ЦК України, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Також заявлено позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди шляхом стягнення 500 000,00 грн

з директора магазину «Таврія В» Мосура О. О. та 250 000,00 грн з представника ПАТ «Безлюдівський м`ясокомбінат» Харламової Ілони.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 11 березня

2021 року позовну заяву залишено без руху, оскільки її подано з порушенням статтей 175 177 ЦПК України, а саме: на підтвердження позовних вимог

не додано доказів щодо факту перебування у трудових відносинах

з ПАТ «Безлюдківський м`ясокомбінат» з грудня 2019 року до середини вересня

2020 року, наказу про звільнення з ТОВ «Таврія В»; не вказано, у чому полягає незаконність звільнення; позовні вимоги не обґрунтовані та не чіткі;

не зазначено, в чому полягає заподіяна моральна шкода, не додано розрахунку моральної шкоди відносно заявленої суми; не надано доказу про сплату судового збору за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди згідно

зпідпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».

15 березня 2021 року позивач подала клопотання, за змістом якого вона

не погоджується з ухвалою судді від 11 березня 2021 року, оскільки вважає,

що має бути звільнена від сплати судового збору на підставіпункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», адже основною вимогою позову

є захист трудових прав, а вимоги про відшкодування моральної шкоди

є похідними від основних.

Через невиконання позивачем вимог ухвали від 11 березня 2021 року позовну заявувизнано неподаною та повернено заявнику.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, 27 травня 2021 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси

від 23 квітня 2021 року.

За змістом апеляційної скарги, просила розглянути її по суті як позовну заяву

із доповненими й уточненими позовними вимогами, звільнити від сплати судового збору, а також скасувати ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03 червня 2021 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без руху та заявнику наданням строк для усунення недоліків.

Апеляційний суд вказав, що клопотання про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню, оскільки позивач крім вимог про поновлення

на роботі та стягнення середнього заробітку, заявила вимоги про відшкодування моральної шкоди. За змістом ухвали, позивач не надала доказів

на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Вимоги ухвали Одеського апеляційного суду від 03 червня 2021 року

не виконано, недоліки заявником не усунено.

15 липня 2021 року від ОСОБА_1 електронною поштою надійшло клопотання, в якому вона посилається на необґрунтованість вимог апеляційного суду про сплату судового збору і просить не зволікати з постановленням ухвали про повернення апеляційної скарги із поверненням доданих до неї документів (том 2, а. с. 8).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси

від 23 квітня 2021 року визнано неподаною та повернуто.

Роз`яснено, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зчастинами першою,другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу Українив редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -

ЦПК України), завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод

чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно дочастини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зчастиною другою статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених участині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права

без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбаченихчастинами першою,третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених упунктах 2,3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Відповідно дочастини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої

або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність

або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів

над іншими.

Згідно зчастиною першою статті 402 ЦПК Україниу суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуваннямстатті 400 цього Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У цьому касаційному провадженні оскаржується ухвала апеляційного суду про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги.

Таким чином, в касаційному порядку переглядається лише правомірність процесуальних дій апеляційного суду при вирішенні питання щодо відкриття апеляційного провадження. Доводи касаційної скарги по суті поданого до суду позову не розглядаються.

Відповідно дочастин першої,другоїтачетвертої статті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням

чи невчиненням нею процесуальних дій.

Щодо вчинення чи невчинення особою процесуальних дій при поданні апеляційної скарги, то законом, а самепунктом 3 частини четвертої статті 356 ЦПК Україничітко встановлено, що до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або подаються документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно зчастиною другою статті 357 ЦПК Українидо апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановленихстаттею 356 цього Кодексу, застосовуються положеннястатті 185 цього Кодексу.

Відповідно дочастин першої,другої статті 185 ЦПК України, у взаємозв`язку

ізчастиною другою статті 357 ЦПК України, суддя, встановивши, що апеляційну скаргу подано без додержання вимог, встановленихстаттею 356 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху.

В ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху зазначаються недоліки скарги, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Правові засади справлення судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначеніЗаконом України «Про судовий збір».

Відповідно достатті 1 Закону України «Про судовий збір»судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду,

за видачу судами документів, а також у разі ухвалення судами окремих судових рішень, передбаченихцим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Тлумаченнястатті 136 ЦПК Українитастатті 8 Закону України «Про судовий збір»свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони, або категорія спору.

Згідно зчастиною третьою статті 185 ЦПК Україниякщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

При цьому, згідно зчастиною сьомою статті 185 ЦПК Україниповернення позовної заяви (у даному випадку апеляційної скарги) не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

У цій справі, установивши, що апеляційна скарга, однією з вимог якої

є відшкодування моральної шкоди, визначеної у грошовому вигляді, подана без додержання вимог, передбаченихстаттю 357 ЦПК України, апеляційний суд дійшов правильного висновку про необхідність сплати судового збору та надав особі, яка подала апеляційну скаргу, строк на усунення недоліків цієї скарги.

Одержавши ухвалу апеляційного суду, ОСОБА_1 не лише не надала доказів на усунення недоліків апеляційної скарги, не надіслала належних доказів, які б свідчили про те. що її майновий стан перешкоджає сплаті судового збору, а й висловила повну незгоду з процесуальними діями апеляційного суду та надіслала заяву, в якій просила залишити апеляційну скаргу без розгляду.

Отже, Одеський апеляційний суд при постановленні оскаржуваної ухвали

від 23 квітня 2021 року діяв у межах закону та у встановлений законом спосіб.

Доводи касаційної скарги про те, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними вимогами від вимог про поновлення на роботі,

а тому за їх подання не сплачується судовий збір, ґрунтуються на неправильному тлумаченні цивільного процесуального законодавства.

Відповідно дочастин першоїтатретьої статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленомуцим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Моральна шкода є втратою немайнового характеру, однак відшкодування моральної шкоди може відбуватися в майновій (грішми, іншим майном) або немайновій формах (публікація спростування недостовірної інформації, публікація рішення суду у засобах масової інформації, інші форми відновлення морального стану особи).

Отже, за змістомчастини третьої статті 23 ЦК Українипозовна вимога про відшкодування моральної шкоди стає майновою вимогою, якщо вона визначена у грошовому або іншому майновому вимірі, правовим наслідком відшкодування якої є грошове або інше майнове стягнення на користь позивача (стягнення грошових коштів, витребування майна, визнання права на майно тощо).

Таким чином, вимога про відшкодування моральної шкоди у спорі щодо поновлення трудових прав, визначена у грошовому вимірі, стає майновою вимогою, отже, судовий збір за таку вимогу підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру

Щодо терміну «похідна вимога», яку вживає ОСОБА_1 в касаційній скарзі, обґрунтовуючи своє право на звільнення від сплати судового збору за подання до суду позову з вимогою про відшкодування моральної шкоди, слід вказати таке.

Принцип диспозитивностіцивільного судочинства, визначений устатті 13 ЦПК України, вимагає від суду розглядати справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно доцього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченихцим Кодексомвипадках.

При зверненні до суду позивач самостійно визначає предмет позову, його підстави, коло відповідачів. До обов`язків суду входить установлення обґрунтованості позову який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тлумаченняпунктів 4і5 частини третьої статті 175 ЦПК Українидає підстави зробити висновок, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Цивільне процесуальне законодавство не проводить розмежування позовних вимог на первинні та похідні позовні вимоги та презюмує, що кожна із заявлених вимог буде розглянута з дотриманням принципів пропорційності і верховенства права.

Закон надає право на відстрочення чи звільнення від сплати судового збору

за подання окремих позовних вимог.

Таке можливо при доведенні особою, яка звертається до суду, певних умов

та надання доказів на підтвердження того, що майновий стан заявника перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законом порядку і розмірі. Такими доказами суд може визнати, наприклад, довідки про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідки податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків та рух коштів на цих рахунках, документ, який підтверджує статус безробітного тощо.

ОСОБА_1 , стверджуючи у позовній заяві і в апеляційній скарзі,

що її майновий стан перешкоджає їй сплатити судовий збір за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, не надає доказів, які б суд визнав належними та допустимими, а будь-які висновки суду не можуть ґрунтуватись

на припущеннях.

Ураховуючи викладене, колегія суддів касаційного суду вважає, що оскаржена ухвала апеляційного суду є такою, що постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду

не спростовують. Підстав для скасування оскарженого судового рішення немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно дочастини третьої статті 401 ЦПКУкраїнисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення

є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням вимог процесуального та матеріального закону, а доводи касаційної скарги висновків судів

не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно зчастиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно допідпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українисуд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те що суд касаційної інстанції рішення у справі не змінює

та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених

у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій немає, однак стягненню з ОСОБА_1 підлягають судові витрати, понесені у зв`язку

з переглядом справи в суді касаційної інстанції, а саме судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 454,00 грн, який не був сплачений при зверненні

до Верховного Суду.

Керуючисьстаттями 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подання касаційної скарги на ухвалу Одеського апеляційного суду від 03 серпня 2021 року в розмірі 454,00 (чотириста п`ятдесят чотири) грн за такими реквізитами: Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р?н/22030102, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, Код класифікації доходів бюджету - 22030102, Найменування податку, збору, платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська