Історія справи

Ухвала ВССУ від 05.03.2018 року у справі №638/22673/14-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 жовтня 2017 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Кузнєцова В.О.,

суддів: Кадєтової О.В., Карпенко С.О.,

Маляренка А.В., Мостової Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації, Харківської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Русько-Тишківська сільська рада Харківського району Харківської області, про зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою його представником ОСОБА_4, на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2016 року,

встановила:

У грудні 2014 року позивач звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова із вказаним позовом, посилаючись на те, що у період з 1989 року по 1996 рік він перебував на квартирному обліку у Національному космічному агентстві Державного науково-виробничого підприємства "Об'єднання Комунар". У зв'язку зі зміною місця реєстрації рішенням виконавчого комітету Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області від 5 жовтня 2010 року № 99 його поставлено на квартирний облік як учасника бойових дій у Республіці Афганістан - інваліда війни І групи. Пізніше за висновком МСЕК № 204323 від 25 грудня 2013 року він набув статусу інваліда II групи безстроково. У порушення п. 18 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", його не забезпечено житловою площею у встановлені законом строки.

У 2014 році позивач звертався з позовом в порядку адміністративного судочинства до Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області про визнання бездіяльності протиправною з підстав невиконання вказаним суб'єктом вимог п. 18 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" протягом 2011-2012 років.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року визнано бездіяльність Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області протиправною.

Також у 2014 році позивач звертався з позовом в порядку адміністративного судочинства до Харківської обласної державної адміністрації, Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною протягом 2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2014 року, визнано протиправною бездіяльність Харківської обласної державної адміністрації та Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації щодо невиконання вимог п. 18 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а саме щодо незабезпечення позивача житловою площею у 2013 році. Однак протягом 2013 року дана норма Закону виконана не була та позивача не було забезпечено житлом.

Просив зобов'язати Департамент капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації та Харківську обласну державну адміністрацію виконати вимоги п. 18 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щодо забезпечення його житловою площею, яка відповідає санітарним та технічним вимогам у розмірі, не менше від встановленої чинним законодавством України норми жилої площі, шляхом передачі у комунальну власність Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області нерухомого майна, яке знаходиться у державній власності, для наступної передачі вказаного нерухомого майна ОСОБА_3

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2016 року, у позові відмовлено.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2016 року, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах його повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, у складі, визначеному Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 з 1989 року по 1996 рік перебував на квартирному обліку у Національному космічному агентстві Державного науково-виробничого підприємства "Об'єднання Комунар", але житлом за цей час забезпечений не був.

Рішенням виконавчого комітету Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області від 5 жовтня 2010 року № 99 ОСОБА_3 взятий на квартирний облік як учасник бойових дій в Республіці Афганістан і як інвалід першої групи.

Також судами встановлено, що з часу прийняття на квартирний облік та до 25 грудня 2013 року позивач мав статус інваліда війни І групи.

Згідно з висновком МСЕК № 204325 від 25 грудня 2013 року ОСОБА_3 набув статус інваліда ІІ групи безстроково, що підтверджено посвідченням НОМЕР_1.

Судами встановлено та не заперечується представником відповідачів, що з моменту взяття позивача на квартирний облік його не було забезпечено житловою площею.

У 2014 році позивач звертався в порядку адміністративного судочинства до Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області з позовом про визнання бездіяльності протиправною з підстав невиконання вказаним суб'єктом вимог п. 18 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" протягом 2011-2012 років. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року визнано бездіяльність Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області протиправною.

Також у 2014 році позивач звертався в порядку адміністративного судочинства до Харківської обласної державної адміністрації, Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації з позовом про визнання бездіяльності протиправною протягом 2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2014 року, визнано протиправною бездіяльність Харківської обласної державної адміністрації та Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації щодо невиконання вимог п. 18 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а саме щодо незабезпечення позивача житловою площею у 2013 році.

Особливості отримання позачергового житла ветеранами та інвалідами війни визначені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та ЖК України.

Відповідно до ст. 9 ЖК України забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 43 ЖК України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання житлових приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Згідно з ч. 1 ст. 46 ЖК України поза чергою житлове приміщення надається зокрема, інвалідам Великої Вітчизняної війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання житлового приміщення, а з них - інвалідам першої групи з числа учасників бойових дій на території інших держав - протягом року з визначенням переважного права інвалідів Великої Вітчизняної війни і прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" інвалідам війни та прирівняним до них особам надається, зокрема, така пільга: позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а інваліди І групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За змістом ч. 1 ст. 335 ЦПК України, суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів першої та апеляційної інстанції чи відкинуті ними, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу та про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд правильно виходив із того, що забезпечення позивача житлом можливе лише згідно з існуючою черговістю з урахуванням часу взяття на облік та у порядку, передбаченому законодавством. Позивачем не надано суду доказів наявності переважного права на отримання житла, відмінного від інших осіб, які за часом взяття на облік у цьому списку передують позивачу.

Позивач має право на забезпечення житлом лише за умови надходження його черги на отримання житла. Враховуючи, що попереду позивача у черзі знаходиться значна кількість осіб, які потребують поліпшення житлових умов, порушення черговості є порушенням норм чинного законодавства та прав цих осіб, а отже правові підстави для задоволення позову відсутні. Крім того, як вірно зазначено судами, судовий орган не може підміняти собою суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, оскільки висновків суду не спростовують і зводяться до переоцінки доказів, їх належності та допустимості. Проте, в силу ст. 335 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ст.ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

ухвалила:

Касаційну скаргуОСОБА_3, подану його представником ОСОБА_4,відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.О.Кузнєцов Судді: О.В.Кадєтова С.О.Карпенко А.В.Маляренко Г.І.Мостова