Історія справи

Ухвала ВП ВС від 03.11.2020 року у справі №465/7554/17

Ухвала

27 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 465/7554/17

Провадження № 14-155зц20

Велика Палата Верховного Суду у складі

судді-доповідача Гудими Д. А.,

суддів Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В.

С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М.

ознайомилась із клопотанням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі разом - заявниці) про визначення підсудності (далі - клопотання)

у справі за позовом ОСОБА_3 (далі - позивач) до ОСОБА_4 та заявниць про захист честі, гідності, ділової репутації і стягнення моральної шкоди та

встановила:

19 жовтня 2020 року на адресу Великої Палати Верховного Суду надійшло клопотання, в якому заявниці задля захисту їх прав і законних інтересів, захищених Конвенцією проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, просять визначити суд, який буде розглядати справу № 465/7554/17.

Заявниці мотивують клопотання такими обставинами:

- позивач неодноразово ініціював "порушення кримінальних справ" "про обвинувачення одних і тих же осіб під приводом організації ними зрізування гілки на прибудинковій території багатоквартирного будинку у Львові";

- 24 вересня 2020 року заявниці подали у справі № 465/7554/17 клопотання про залучення до участі в ній як третьої особи Президента України Зеленського Володимира Олександровича, мотивуючи це клопотання тим, що реалізація права на доступ до правосуддя неможлива без участі у вказаній справі гаранта конституційних прав і свобод громадян України, і така участь є необхідною "для проведення ретельної перевірки дійсних підстав повного знищення судової системи в державі, а саме: можливість імітації розгляду Франківським районним судом м.

Львова за кошти держави фіктивної, не облікованої в загальнодержавних обліках комерційної кримінальної справи щодо члена родини громадянки європейської країни за заявою позивача у справі № 465/7554/17".

Питання визначення територіальної юрисдикції (підсудності) цивільних справ регулюють приписи параграфу 3 глави 2 Розділу І Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), за змістом яких Велика Палата Верховного Суду не має повноважень визначати підсудність у справі № 465/7554/17, а Верховний Суд має такі повноваження лише у прямо передбачених ЦПК України випадках.

Відповідно до частини 4 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.

Фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність.

Термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (..) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Sokurenko and
Strygun v. Ukraine), заяви № 29458/04 та № 29465/04,§ 24).

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина 2 статті 6 Конституції України). А згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду є постійно діючим колегіальним органом Верховного Суду, до складу якого входить двадцять один суддя Верховного Суду (частина 1 статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом (частина 1 статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Вичерпний перелік підстав для передання справи Великій Палаті Верховного Суду для касаційного розгляду встановлює стаття 403 ЦПК України. Питання про таке передання згідно зі стаття 403 ЦПК України вирішує Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду.

Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду справу № 465/7554/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду не передавав. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень ця справа перебуває у провадженні Франківського районного суду м. Львова, що також підтвердили заявниці у клопотанні.

Про перегляд Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 465/7554/17 за виключними обставинами з підстави передбаченої пунктом 2 частини 3 статті 423 ЦПК України, заявниці не просять.

Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду не є судом, встановленим законом, для розгляду поданого у справі № 465/7554/17 клопотання. Тому у прийнятті останнього необхідно відмовити та повернути його заявницям.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

"Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за його природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).

Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує "легітимну мету" і якщо відсутнє "пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою" (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 рокуу справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. The United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі "Файєд проти Сполученого Королівства" (Fayed v. The United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).

Відмова у прийнятті до розгляду поданого заявницями клопотання не порушує їх право на доступ до суду, адже такий доступ забезпечений шляхом розгляду справи № 465/7554/17 національними судами у передбаченому для цього процесуальним законом порядку.

Керуючись статтями 6, 19 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції, статтями 388, 403, 404, 423 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ухвалила:

1. Відмовити у прийнятті до розгляду Великою Палатою Верховного Суду клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визначення підсудності у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди.

2. Клопотання про визначення підсудності та додані до нього матеріали повернути ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді:С. В. БакулінаО. Р. Кібенко В. В. БританчукВ.

С. Князєв Ю. Л. ВласовЛ. М. Лобойко М. І. ГрицівО. Б. Прокопенко В. І.

ДанішевськаВ. В. Пророк Ж. М. ЄленінаЛ. І. Рогач О. С. ЗолотніковО. М. Ситнік