Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 31.05.2021 року у справі №521/4763/19

УХВАЛА

26 травня 2021 року

м. Київ

справа № 521/4743/19

провадження № 61-7798ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Крата В. І., Русинчука М.

М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2019 року та на постанову Одеського апеляційного суду від 09 березня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Одеської міської ради, Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа управління капітального будівництва Одеської міської ради про зобов'язання надати у постійне користування житлове приміщення, зобов'язання вчинити дії щодо надання у постійне користування житлове приміщення,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом про зобов'язання надати у постійне користування житлове приміщення, зобов'язання вчинити дії щодо надання у постійне користування житлове приміщення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що він військовий пенсіонер, інвалід війни II групи. З 2010 року перебуває на квартирному обліку у Малиновській районній адміністрації. Починаючи з січня 2014 року як інвалід війни включений до пільгової черги на отримання житла. Станом на березень 2019 року житло ним не отримано, на його звернення до відповідача, надано лист 14 лютого 2019 року про те, що його черга в пільгових списках за № 29 і житло буде надано лише при надходженні відповідної черги.

Ураховуючи не забезпечення ОСОБА_1 у передбачений Законом строк житлом, що, на його думку, є грубим порушенням прав, останній просив суд зобов'язати виконавчий комітет Одеської міської ради ухвалити рішення про надання йому у постійне користування житлове приміщення відповідно до встановлених санітарних та технічних норм, а також з урахуванням кількості членів його сім'ї зобов'язати Малиновську районну адміністрацію вчинити дії з розподілу та надати ОСОБА_1 у постійне користування житлове приміщення відповідно до встановлених санітарних та технічних норм, а також з урахуванням кількості членів його сім'ї.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2019 року в складі судді Мирончук Н. В., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 09 березня 2021 року в складі колегії суддів Погорєлової С. О., Заїкіна А.

П., Таварткіладзе О. М., у задоволенні позову відмовлено.

Суди виходили з того, що нормами житлового законодавства не встановлено право на одержання жилих приміщень позачергово. Вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки у разі позачергового надання позивачу у постійне користування житлового приміщення будуть порушені права інших осіб, які перебувають на квартирному обліку та знаходяться перед позивачем у черзі громадян тієї ж категорії.

07 травня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про зобов'язання надати у постійне користування житлове приміщення, зобов'язання вчинити дії щодо надання у постійне користування житлове приміщення.

Справа № 521/4763/19 є справою незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення в малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

З огляду на викладене та відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389, пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2019 року та на постанову Одеського апеляційного суду від 09 березня 2021 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Крат

М. М. Русинчук