Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.02.2019 року у справі №541/252/18

Ухвала

26 травня 2021 року

м. Київ

справа № 541/252/18

провадження № 61-2971св19

ВерховнийСуд у складі колегіїсуддів Першоїсудової палатиКасаційного цивільногосуду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, Великосорочинська сільська рада Миргородського району Полтавської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Перша миргородська державна нотаріальна контора,

особа, яка подала касаційну скаргу, - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Полтавського апеляційного суду від 08 січня 2019 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Панченка О. О., Триголова В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області (далі - Великосорочинська сільська рада), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Перша миргородська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним заповіту ОСОБА_4 від 07 липня 1998 року, посвідченого секретарем Виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради.

Позов обґрунтований тим, що цей заповіт насправді не складався та не підписувався, про що свідчить відсутність записів про його складення у Журналі реєстрацій нотаріальних дій Виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради. Оригінал такого заповіту відсутній в архіві Виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради та в матеріалах спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_4. Заповіт не відповідає законодавству на час його складення. Він укладений після смерті ОСОБА_4, отже, не міг бути підписаний нею, що є підставою для визнання його недійсним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Миргородського районного суду Полтавської області від 12 жовтня 2018 року в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довів, що спірний заповіт не відповідає законодавству на час його складення, він підписаний заповідачем, за формою відповідає вимогам ЦК Української РСР, так як посвідчений секретарем Великосорочинської сільської ради - уповноваженою посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відмовивши у позовних вимогах до ОСОБА_2, суд зазначив, що вона є неналежним відповідачем у справі, оскільки не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5, тому не може претендувати на спадкове майно, яке могла отримати ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_4.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 08 січня 2019 року рішення Миргородського районного суду Полтавської області від 12 жовтня 2018 року в частині відмови в позові до Великосорочинської сільської ради Миргородського району про визнання заповіту недійсним скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення. Позов ОСОБА_1 до Великосорочинської сільської ради про визнання заповіту недійсним задоволено. Заповіт ОСОБА_4 від 07 липня 1998 року, посвідчений секретарем Виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради, визнано недійсним. Проведено розподіл судово збору. Рішення в частині відмови в позові до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінив докази у їх сукупності та дійшов правильного висновку, що заповіт не відповідає вимогам закону щодо його нотаріального посвідчення. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при оформленні заповіту не були дотриманні вимоги статті 541 ЦК Української РСР. Відповідно до статті 48 ЦК Української РСР заповіт є недійсним.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у справі, оскільки не приймала спадщину після смерті ОСОБА_5, отже, не може претендувати на спадкове майно, яке могла отримати ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_4.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2019 року ОСОБА_3, яка не брала участі у справі, звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заявник посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована тим, що суд першої інстанції розглядав справу у загальному порядку. Суд апеляційної інстанції в порушення статті 369 ЦПК України розглянув справу у порядку спрощеного провадження. Ухваливши оскаржувану постанову у спрощеному проваджені, суд позбавив ОСОБА_3 як особу, яка не була залучена до участі у справі, права на спадкування після ОСОБА_5, яка успадкувала спадщину за заповітом від 07 липня 1998 року після ОСОБА_4.

У 2013 році після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої входить майно, визначене заповітом від 07 липня 1998 року.

ОСОБА_3 є єдиною спадкоємицею після померлої ОСОБА_5, в тому числі і на спадкове майно за заповітом від 07 липня 1998 року.

Наявність заповіту підтверджується вчиненим на ньому надписом від 04 вересня 2000 року секретарем Великосорочинської сільської ради.

Суд апеляційної інстанції не встановив, що станом на момент його вчинення заповіт не був зареєстрований.

Суд не застосував до правовідносин частину 2 статті 1257 ЦК України, якщо дійшов висновку про нікчемність правочину.

Аргументи інших учасників справи

У березні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Вказував, що оскаржувана постанова є законною та обгрунтованою.

Суд встановив відсутність відомостей про складення оспорюваного заповіту, у спадковій справі, заведеній після смерті ОСОБА_4, немає інформації про його існування.

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Великосорочинської сільської ради від 15 вересня 2017 року щодо наявності реєстрації за № 68 у реєстрі та посвідчення заповіту ОСОБА_4 від 07 липня 1998 року, то посадову особу, яка підготувала та видала цю довідку, притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання службових обов'язків.

У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_2 про визнання касаційної скарги особи, яка не брала участь у справі.

Заява ОСОБА_2 обгрунтована тим, що викладені в касаційній скарзі ОСОБА_3 обставини та їх обгрунтування вона визнає у повному обсязі. Касаційна скарга підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_3 позбавлена права на судовий захист.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2019 відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу. Відмовлено у зупиненні дії постанови Полтавського апеляційного суду від 08 січня 2019 року до закінчення касаційного розгляду справи.

У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - ~law16~) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law17~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law18~ (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у лютому 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності ~law19~.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзив на неї, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини4 статті 389 ЦПК України у редакції ~law20~ від 03 жовтня 2017 року, особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи.

Отже, у касаційному порядку особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, могла оскаржити судове рішення виключно після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою.

Із матеріалів касаційного провадження відомо, що ОСОБА_3 з апеляційною скаргою до апеляційного суду на постанову Полтавського апеляційного суду від 08 січня 2019 року не зверталася.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо: після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції не переглядав рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, то касаційне провадження відкрито помилково.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17, провадження № 14-53цс19, викладено правовий висновок, згідно з яким, якщо касаційна скарга прийнята до провадження суду касаційної інстанції помилково, тому у зв'язку з цим касаційне провадження у справі необхідно закрити.

З огляду на викладене касаційне провадження підлягає закриттю, тому не підлягає задоволенню заява ОСОБА_3 від 06 листопада 2019 року про зупинення дії/виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 08 січня 2019 року у справі № 541/252/18 (стаття 436 ЦПК України).

Керуючись статтями 389, 396, 409, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Полтавського апеляційного суду від 08 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Перша миргородська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко