Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.04.2021 року у справі №947/29988/19

Ухвала

Іменем України

29 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 947/29988/19

провадження № 61-6216ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

суб'єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Долинський Микола Миколайович,

стягувач - ОСОБА_2,

боржник - ОСОБА_3,

суб'єкт оціночної діяльності - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-Консалтингове Бюро "Тріада",

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2020 року у складі судді Васильків О. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 15 березня 2021 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського М. М. у зведеному виконавчому провадженні № 60714261 в частині визначення вартості майна відповідно до Звіту про незалежну оцінку майна від 18 листопада 2019 року, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-Колсалтингове Бюро "Тріада" (далі - ТОВ "Інвестиційно-Колсалтингове Бюро "Тріада") з визначення ринкової вартості описаного та арештованого майна боржника ОСОБА_3 під час реалізації на ресурсі системи електронних торгів "Сетам" 1/2 частини трикімнатної квартири, загальної площею 126,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, складеного на підставі постанови приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Долинського М. М. від 15 листопада 2019 року.

Скаржник просив суд: визнати звіт про незалежну оцінку майна від 18 листопада 2019 року, складений ТОВ "Інвестиційно-Колсалтингове Бюро "Тріада" з визначення ринкової вартості описаного та арештованого майна боржника ОСОБА_3, а саме 1/2 частини трикімнатної квартири, загальною площею 126,9 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1, складеного на підставі постанови приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Долинського М. М. від 15 листопада 2019 року; визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського М. М. в частині використання зазначеного звіту про незалежну оцінку майна під час реалізації на ресурсі системи електронних торгів "Сетам" 1/2 частини трикімнатної квартири; зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського М. М. не використовувати зазначений вище звіт про незалежну оцінку майна під час реалізації на ресурсі системи електронних торгів "Сетам" спірного майна.

Скарга мотивована тим, що оцінка зазначеного майна є завищеною по відношенню до реальної ринкової ціни та такою, що не відповідає ринковій кон'юнктурі, призведе до того, що електронні торги з його продажу не відбудуться, та стягувач ОСОБА_1 у зведеному виконавчому провадженні, не отримає стягнутих судом з боржника ОСОБА_3 грошових коштів. Невірно застосовані методи оцінки, об'єм зібраних в звіті даних недостатній та використаний з грубими технічними помилками для об'єктивного висвітлення ринкової вартості об'єкта оцінки.

Скаржник вважав, що приватний виконавець Долинський М. М. неправомірно використав вказаний Звіт для реалізації майна боржника на ресурсі системи електронних торгів "Сетам".

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2020 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 15 березня 2021 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірною оцінку майна боржника ОСОБА_3, а саме звіт про незалежну оцінку майна від 18 листопада 2019 року, складений ТОВ "Інвестиційно-Консалтингове Бюро "Тріада" з визначення ринкової вартості описаного та арештованого майна боржника ОСОБА_3, а саме 1/2 частини трикімнатної квартири, загальною площею 126,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, складеного на підставі постанови приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Долинського М. М. від 15 листопада 2019 року. Визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського М. М. в частині використання Звіту про незалежну оцінку майна від 18 листопада 2019 року, складеного ТОВ "Інвестиційно-Консалтингове Бюро "Тріада" з визначення ринкової вартості описаного та арештованого майна боржника ОСОБА_3 під час реалізації на ресурсі системи електронних торгів "Сетам" 1/2 частини трикімнатної квартири, загальною площею 126,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, складеного на підставі постанови приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Долинського М. М. від 15 листопада 2019 року. Зобов'язано приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського М. М. не використовувати Звіт про незалежну оцінку майна від 18 листопада 2019 року, складеного ТОВ "Інвестиційно-Консалтингове Бюро "Тріада" з визначення ринкової вартості описаного та арештованого майна боржника ОСОБА_3 під час реалізації на ресурсі системи електронних торгів "Сетам" 1/2 частини трикімнатної квартири, загальною площею 126,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, складеного на підставі постанови приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Долинського М. М. від 15 листопада 2019 року.

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що дії державного виконавця в межах зведеного виконавчого провадження № 60714261 щодо оцінки майна не відповідають положенню статті 57 Закону України "Про виконавче провадження та проведено з порушеннями відповідних нормативно-правових актів з оцінки майна, чим порушені інтереси скаржника, як стягувача, оскільки завищена оцінка призведе до того, що електронні торги не відбудуться, а майно отримає ОСОБА_2, чий виконавчий лист на виконання надійшов першим.

ОСОБА_2 у квітні 2021 року засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 березня 2021 року, в якій посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності винесена 15 листопада 2019 року, звіт про оцінку майна складено 18 листопада 2019 року, а ОСОБА_1 став стороною виконавчого провадження лише 25 листопада 2019 року, тобто усі дії приватного виконавця здійснені до залучення ОСОБА_1, та є обов'язковими для нього без права оскарження. Заявник зазначає, що оскаржуваний звіт про оцінку майна відповідає вимогам законодавства щодо його форми та змісту, приватним виконавцем з дотриманням вимог закону визначено суб'єкта оціночної діяльності. Крім того, вважає, що предметом скарги є саме визнання протиправною оцінки майна згідно зі звітом ТОВ "Інвестиційно-Консалтингове бюро "Тріада", тому судовий розгляд такої скарги суперечить правовій позиції Верховного Суду викладеному у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17.

У відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій.

Згідно з положеннями частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до частини 6 статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту ухвали Київського районного суду м.

Одеси від 19 лютого 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 15 березня 2021 року вбачається, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського М. М. перебувають виконавче провадження № 59873480 з примусового виконання виконавчого листа № 520/9183/15-ц, виданого 29 серпня 2018 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договорами позики у розмірі 6 540 000,00 грн, та 3 654,00 грн витрат по сплаті судового збору, а також виконавче провадження № 60713747 з примусового виконання виконавчого листа № 520/5764/17, виданого 02 жовтня 2017 року Київським районним судом м. Одеси від про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики (розписки) від 03 червня 2014 року у розмірі 13 208 700,00 грн.

25 листопада 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Долинським М. М. було винесено постанову про об'єднання вказаних вище виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження № 60714261.

13 листопада 2019 року приватний виконавець звернув стягнення на нерухоме майно боржника, а саме на 1/2 частини квартири АДРЕСА_2, про що виніс постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

15 листопада 2019 року приватним виконавцем було винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою було призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ТОВ "Інвестиційно-Консалтингове Бюро "Тріада" для участі у виконавчому провадженні з метою встановлення ринкової вартості описаного та арештованого нерухомого майна боржника ОСОБА_3

18 листопада 2019 року ТОВ "Інвестиційно-Консалтингове Бюро "Тріада" складено Звіт про незалежну оцінку майна з визначення ринкової вартості описаного та арештованого майна боржника ОСОБА_3, а саме 1/2 частини квартири АДРЕСА_2, відповідно якого ринкова вартість об'єкту оцінки становить 3 447 591,00 грн.

Вказаний звіт приватний виконавець отримав 21 листопада 2019 року та того ж дня передав нерухоме майно боржника для реалізації на ресурсі системи електронних торгів "Сетам".

Копія вказаного звіту була надана приватним виконавцем представнику стягувача ОСОБА_1 для відома і ознайомлення 28 листопада 2019 року.

Не погоджуючись із вказаним звітом скаржник ОСОБА_1 02 грудня 2019 року звернувся до ТОВ "КИЇВСЬКЕ АГЕНСТВО ОЦІНКИ" з метою здійснення рецензування звіту.

Із змісту вказаної рецензії від 03 грудня 2019 року вбачається, що суб'єкт оціночної діяльності ТОВ "КИЇВСЬКЕ АГЕНСТВО ОЦІНКИ" дійшов загального висновку стосовного того, що звіт про оцінку 1/2 частини квартири АДРЕСА_3, загальною площею 126,9 кв. м, що знаходиться у власності ОСОБА_3 та розташована за адресою: АДРЕСА_4, виконаний ТОВ "Інвестиційне-Консалтингове бюро "Тріада", ринкова вартість згідно висновку якого складає 3 447 591,00 грн без ПДВ, із метою визначення ринкової вартості об'єкта оцінки для подальшої примусової реалізації згідно Закону України "Про виконавче провадження" класифікується, як невідповідний вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, наведені зауваження до Звіту свідчать про високу можливість впливу отриманих оцінювачем результатів на достовірність оцінки. Також рецензентом було встановлено, що об'єм зібраних в звіті даних недостатній та використаний з грубими технічними помилками для об'єктивного висвітлення ринкової вартості об'єкта оцінки.

Рецензент також зазначив, що має ряд зауважень щодо використаних оціночних процедур в рамках застосованих методів оцінки. Крім того, в рецензії були наведені відповідні зауваження.

У статті 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 447 ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі статтею 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №914/881/17 (провадження № 12-18гс18) зроблено висновок, що "чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна) ним своїх обов'язків. Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності (~law19~).

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов'язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов'язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) зроблено висновок, що "право на звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця пов'язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, вчинених на виконання судових рішень, ухвалених у порядку цивільного судочинства, передбачено у ЦПК України, у таких випадках виключається адміністративна юрисдикція. На думку Великої Палати Верховного Суду, визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду.

Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18)".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2019 року у справі №766/7365/17 (провадження №61-36614св18) зазначено, що: "згідно з приписами статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Частиною 3 статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майновий прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оцінку майна, майновий прав та професійну оціночну діяльність в Україні" для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець із власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання. Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах. Даним Стандартом (пункти 50-55), зокрема, визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна. Національний стандарт № 2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442, є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Частиною 6 статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" унормовано, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення. Таким чином, оцінка нерухомого майна має здійснюватись відповідно до Національного стандарту № 2 Оцінка нерухомого майна з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади.

Так, згідно з приписами пункту 50 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об'єктом оцінки. Відповідно до пункту 51 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: - укладення договору на проведення оцінки, - ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; - ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; - вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; - узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; - складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; - доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби). Крім того, статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки. Отже, виходячи з наведених норм, незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний) підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього".

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року у справі № 2033/2-108/11 (провадження № 61-17487св19).

Встановивши, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт доступу представника суб'єкта оціночної діяльності до майна боржника та безпосереднє обстеження об'єкту оцінки, суди зробили обґрунтований висновок про наявність підстав для визнання незаконними дій приватного виконавця по проведенню оцінки майна.

Доводи заявника стосовно того, що ОСОБА_1 не набув права оскарження виконавчих дій, у тому числі й тих, що стосуються оцінки майна боржника, з огляду на вступ його до виконавчого провадження після вчинення приватним виконавцем цих дій, Суд відхиляє, з огляду на наступне.

Частиною 5 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Копію оскаржуваного звіту приватним виконавцем направлено представнику стягувача ОСОБА_1 28 листопада 2019 року.

Таким чином, ОСОБА_1 набув право на оскарження оцінки майна з моменту отримання повідомлення приватного виконавця.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, які їх обґрунтовано спростували.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (§ 58, рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE", № 4909/04).

Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі "Пелевін проти України" від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Таким чином, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, постановленими із додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись частинами 4 , 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського Миколи Миколайовича, заінтересовані особи: стягувач ОСОБА_2, боржник ОСОБА_3, суб'єкт оціночної діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-Консалтингове Бюро "ТРІАДА", за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 березня 2021 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик