Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.06.2021 року у справі №502/1397/20

Ухвала

Іменем України

23 червня 2021 року

м. Київ

справа № 502/1397/20

провадження № 61-9322ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М.

М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 23 грудня 2020 року у складі судді: Кучиної Н. Г., та постанову Рівненського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М., Шимків С. С. у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення (постанови) державного виконавця Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року до Кілійського районного суду Одеської області звернувся ОСОБА_1 зі скаргою на рішення державного виконавця Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сілакової Н. М по справі № 569/10596/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів.

Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 09 жовтня 2020 року скаргу ОСОБА_1 надіслано до Рівненського міського суду за підсудністю.

Скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 звернулась до Рівненського міського суду Рівненської області відносно ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів. Одночасно просила суд про забезпечення позову. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 09 липня 2020 року, заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову було задоволено частково та накладено арешт на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі чи сплаті ОСОБА_1, в тому числі і кошти, які знаходяться на рахунках Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в межах ціни позову 773 00,72 грн. ОСОБА_1 наголошував, що накладаючи арешт на майно та грошові кошти, суд першої інстанції, виходив із того, що між сторонами виник спір та невжиття заходів забезпечення позову в разі його задоволення може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Висновки суду про задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову є неправильними, оскільки заявник не довів намірів боржника відчужити майно або чинити перешкоди у виконанні рішення суду.

ОСОБА_1 просив визнати неправомірними та скасувати:

постанову державного виконавця Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сілакової Н. М. про відкриття виконавчого провадження ВП № 62609732 від 21 липня 2020 року;

постанову державного виконавця Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сілакової Н. М. ВП № 62609732 від 27 липня 2020 року про накладення арешту на майно боржника.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 23 грудня 2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державним виконавцем Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сілаковою Н. М. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 62609732 від 21 липня 2020 року. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Ухвала Рівненського міського суду Рівненської області суду від 09 липня 2020 року ОСОБА_1 не оскаржувалась. Ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. 27 липня 2020 року державним виконавцем Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сілаковою Н. М. була винесена постанова про арешт майна боржника в цьому ж провадженні № 62609732.

Судом не встановлено, що при виконанні ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 09 липня 2020 року про забезпечення позову, державний виконавець діяв неправомірно відповідно до заявлених вимог скарги та, що такі дії державного виконавця призвели до порушення прав чи свобод ОСОБА_1.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 29 квітня 2021 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 23 грудня 2020 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо правомірності винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 09 липня 2020 року про забезпечення позову з метою збереження зазначеного в ухвалі суду майна, а тому обґрунтовано відмовив в задоволенні скарги.

Апеляційний суд вказав, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до незгоди із ухвалою суду про забезпечення позову.

28 травня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 лютого 2021 року. ОСОБА_1 у касаційній скарзі посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням судами норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди допустили порушення норм процесуального права. Накладаючи арешт на майно та грошові кошти, суд першої інстанції, виходив із того, що між сторонами виник спір та невжиття заходів забезпечення позову в разі його задоволення може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Висновки суду про задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову є неправильними, оскільки заявник не довів намірів боржника відчужити майно або чинити перешкоди у виконанні рішення суду. Крім цього, позивачу було залишено без руху позовну заяву та повернуто для усунення недоліків, так як вона не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 175 ЦПК України, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина 3 статті 451 ЦПК України).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина 3 статті 451 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що "право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 339 ГПК України, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця".

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що "завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим".

Суди встановили, що ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 09 липня 2020 року, заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову було задоволено частково та накладено арешт на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі чи сплаті ОСОБА_1, в тому числі і кошти, які знаходяться на рахунках Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в межах ціни позову 77 300,72 грн.

Ухвала Рівненського міського суду Рівненської області від 09 липня 2020 року про забезпечення позову набрала законної сили та є чинною.

Державним виконавцем Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сілаковою Н. М. були винесені постанова від 21 липня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 62609732 та постанова від 27 липня 2020 року про арешт майна боржника в цьому ж виконавчому провадженні № 62609732.

Встановивши, що дії державного виконавця Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сілакової Н. М. відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження" та не порушують прав та інтересів боржника, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 260 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 23 грудня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення (постанови) державного виконавця Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук