Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.09.2018 року у справі №541/1311/17

Ухвала

25 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 541/1311/17

провадження № 61-26943 ск 18

Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Пророка В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Полтавської області від 06 лютого 2018 року в справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис", третя особа - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", про визнання права власності за набувальною давністю на нежитлове приміщення,

Встановив:

1. У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з указаним позовом до ТОВ "Приватофис", в якому просив визнати право власності за набувальною давністю на нежитлове приміщення - гараж, площею 20,8 кв. м.

2. Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 листопада 2017 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності за набувальною давністю на нежитлове приміщення - гараж, площею 20,8 кв. м, на АДРЕСА_1

3. Постановою апеляційного суду Полтавської області від 06 лютого 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

4.12 квітня 2018 року ОСОБА_2 надіслав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду Полтавської області від 06 лютого 2018 року.

5. В касаційній скарзі ОСОБА_2 просить суд касаційної інстанції оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

6. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Пророка В. В.

7. Дослідивши матеріали касаційної скарги ОСОБА_2 Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, з огляду на наступне.

8. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

9. Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

10. Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

11. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

12. Враховуючи розмір судового збору, який сплачено ОСОБА_2 за подання касаційної скарги на постанову апеляційного суду Полтавської області від 06 лютого 2018 року, а саме - 1 280 грн, суд приходить до висновку, що вказана справа є малозначною, виходячи з наступного.

13. Ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою становить 01% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт перший пункту першого частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір"", в редакції, чинній станом на дату подання позовної заяви у даній справі).

14. Згідно зі статтею 4 Закону України "Про судовий збір" за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

15. Отже, з доданої квитанції про сплату судового збору від 12 квітня 2018 року № N0G6040649 на суму 1 280 грн, суд приходить до висновку, що вартість спірного гаражу становить 64 000 грн, яка станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1762*100=176 200 грн).

16. Отже зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

17. Крім цього, у касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що вказана справа має виняткове значення для нього, оскільки іншого гаража він не має.

18. Зазначені ОСОБА_2 аргументи суд вважає необґрунтованими, оскільки гараж не можна віднести до життєво необхідних видів майна, а тому приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

19. Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

20. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

21. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. Frаnce" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "BruаІla Gomez de la Torre v. Spain" (Брулья Гомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

22. З урахуванням вказаного, оскільки ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

23. З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статті 392 ЦПК України та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України,

Ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Полтавської області від 06 лютого 2018 року в справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис", третя особа - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", про визнання права власності за набувальною давністю на нежитлове приміщення.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя: В. В. Пророк