Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.04.2018 року у справі №646/5016/17

Ухвала

Іменем України

11 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 646/5016/17

провадження № 61-1522 ск 18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 7 серпня

2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 7 грудня

2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на непрацездатну особу,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 Відносини між ними значно погіршились, ОСОБА_5 припинив матеріально забезпечувати їхню сім'ю. ОСОБА_4 є інвалідом II групи внаслідок загального захворювання та пенсіонером за віком, у зв'язку із чим є непрацездатною особою та отримує пенсію у розмірі 1
430 грн

31 коп. Інших доходів вона має, матеріальної допомоги їй ніхто не надає. При цьому ОСОБА_5 отримує пенсію близько 2 000 грн та працює, за що отримує заробітну плату у розмірі 3 493 грн 93 коп. За станом здоров'я вона потребує операції, однак чоловік ігнорує її прохання про надання матеріальної допомоги, у зв'язку з чим вона вимушена звернутися до суду із вказаним позовом.

Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просила стягнути з ОСОБА_5 кошти на її утримання (аліменти) у твердій грошовій сумі у розмірі 1 200 грн щомісяця.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова у складі судді

Сороки О. П. від 7 серпня 2018 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області у складі суддів: Карімової Л. В., Бурлака І. В., Яцини В. Б., від 7 грудня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У січні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_4 на рішення Червонозаводського районного суду

м. Харкова від 7 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 7 грудня 2017 року, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить вказані рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на непрацездатну особу.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

За змістом частини 1 статті 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Відповідно до частини 2 та частини 3 статті 75 СК України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.

Згідно з частиною 4 статті 75 СК України один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимогиг, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_4 отримує пенсію у розмірі, що перевищує встановлений Законом України "Про державний бюджет України

на 2017 рік" прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, який з 1 травня 2017 року становив 1 312 грн, а з грудня 2017 року - 1 373 грн. Отже суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували до спірних правовідносин норми статті 75 СК України.

Аліментні зобов'язання на утримання одного з подружжя можуть призначатися за наявності юридичних складових - сукупності певних умов, зокрема: перебування у зареєстрованому шлюбі або після розірвання шлюбу - якщо особа стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу, а також коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу; непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового мінімуму рівень матеріального забезпечення.

Таким чином право на утримання (аліменти) має зазначена вище непрацездатна особа, яка незабезпечена прожитковим мінімумом.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-1111 цс 17.

У цій справі суди встановили, що на час звернення до суду ОСОБА_4 отримувала пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання в розмірі 1 430 грн 31 коп щомісячно, тому її доходи забезпечували їй прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність, а тому ОСОБА_4 не можна вважати особою, яка потребує матеріальної допомоги в розумінні частини четвертої статті 75

СК України.

Наведені у касаційній скарзі доводи є необґрунтованими та зводяться до переоцінки доказів, що заборонено частиною 1 статті 400 ЦПК України, та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 і 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова

від 7 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області

від 7 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на непрацездатну особу відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

О.В. Білоконь

Є.В. Синельников