Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.02.2019 року у справі №226/1942/18

Ухвала

25 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 226/1942/18

провадження № 61-3695ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Курило В. П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 10 жовтня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 23 січня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном, витребування майна та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовними вимогами про зобов'язання ОСОБА_2 не перешкоджати їй користуватись власним майном? автомобілем "ЗАЗ" моделі 110307-42,2006 року випуску, передати їй автомобіль, ключі від нього, технічний паспорт, а також стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 28 листопада 2017 року Димитровським міським судом Донецької області задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення права спільної сумісної власності та автомобіль "ЗАЗ" моделі 110307-42, реєстраційний номер НОМЕР_1,2006 року випуску зеленого кольору, номер кузову НОМЕР_2, визнано спільною сумісною власністю її та ОСОБА_3 без виділення частки в натурі і без встановлення засобу користування.

06 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення компенсації частини вартості спільного майна з ОСОБА_3 На той час автомобіль знаходився на подвір'ї ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер. Після його смерті ОСОБА_3 автомобіль зник. 17 липня 2018 року вона з працівниками поліції виїхала на розшук вказаного автомобіля за адресою мешкання матері померлого ОСОБА_3 - відповідача по справі ОСОБА_2, яка повідомила, що автомобіль знаходиться у неї в гаражі АДРЕСА_1.

Після чого відповідач написала розписку про те, що вона бере на себе відповідальність зберігати автомобіль у себе в гаражі, а вона була змушена написати розписку, що не заперечує проти збереження спірного майна відповідачем.

Відповідачем заподіяна їй моральна шкода, яка виражається у приниженні її честі та гідності, у вчиненні на її адресу непристойних жестів у присутності працівників поліції та сусідів відповідача, які вказували у

непристойній формі позбавлення її права на отримання у користування автомобіля.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 10 жовтня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

Постановою Донецького апеляційного суду від 23 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 10 жовтня 2018 року залишено без змін.

15 лютого 2019 року через засоби поштового зв'язку ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Димитровського міського суду Донецької області від

10 жовтня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від

23 січня 2019 року та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено, що з 01 січня 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1 921,00 грн.

Предметом позову у справі № 226/1942/18 є зобов'язання не перешкоджати користуватись власним майном? автомобілем "ЗАЗ" моделі 110307-42,2006 року випуску, передати автомобіль, ключі від нього, технічний паспорт, та стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн.

Справа № 226/1942/18 є незначної складності, ціна позову в якій не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

(1 921,00 грн х 100 = 192 100,00 грн), справа є малозначною в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v.
SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, то вона поширюються й на касаційне провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 10 жовтня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 23 січня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном, витребування майна та відшкодування моральної шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. П. Курило