Історія справи
Ухвала КЦС ВП від 23.12.2020 року у справі №229/1141/20

Ухвала22 грудня 2020 рокум. Київсправа № 229/1141/20провадження № 61-18996ск20Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С.Ю.,розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на заочне рішення Дружківського міського суду Донецької області від 30 червня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,ВСТАНОВИВ:У березні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
від 21 вересня 2018 року у розмірі 29 083,44 грн.Заочним рішенням Дружківського міського суду Донецької областівід 30 червня 2020 року (у складі судді Лебеженка В. О.) позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 21 вересня 2018 року у розмірі 18 404,51 грн.Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.Постановою Донецького апеляційного суду від 02 грудня 2020 року(у складі колегії суддів: Агєєва О. В., Канурної О. Д., Никифоряка Л. П. ) заочне рішення Дружківського міського суду Донецької областівід 30 червня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками та штрафом за користування кредитом залишено без змін.16 грудня 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду
з касаційною скаргою на заочне рішення Дружківського міського суду Донецької області від 30 червня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 02 грудня 2020 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.Відповідно до пункту
8 частини статті
129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття
17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Пунктом
2 частини
3 статті
389 ЦПК України визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом
2 частини
3 статті
389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.Відповідно до пункту
1 частини
6 статті
19 ЦПК України для цілей пункту
1 частини
6 статті
19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.Для цілей пункту
1 частини
6 статті
19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина
9 статті
19 ЦПК України).Предметом позову у цій даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, тобто ціна позову становить 29 083,44 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн).Як вбачається з резолютивної частини постанови Донецького апеляційного суду від 02 грудня 2020 року, постанова апеляційного суду оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом
2 частини
3 статті
389 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином(рішення у справі "Зубац проти Хорватії", заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до пункту
1 частини
6 статті
19 ЦПК України.Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до статті
125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.Касаційна скарга містить посилання на те, що судові рішення у цій малозначній справі оскаржуються до суду касаційної інстанції на підставі підпунктів "а ", "в" пункту
2 частини
3 статті
389 ЦПК України, якими визначено, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також має для банку виняткове значення.
Однак, доводи про те, що касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" повинна бути прийнята Верховним Судом з підстав, передбачених підпунктами "а ", "в" пункту
2 частини
3 статті
389 ЦПК України, є необґрунтованими.Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі
"Азюковська проти України", заява № 47921/08, від 09 жовтня 2018 року).Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а ", "б ", "в", "г пункту
2 частини
3 статті
389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.Посилання на інші випадки, передбачені пунктом
2 частини
3 статті
389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.Відповідно до вимог пункту
1 частини
2 статті
394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.З урахуванням вказаного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню,у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей
390 та
392 ЦПК України.Одночасно суд роз'яснює вимоги пункту
3 частини
1 статті
7 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Керуючись статтею
129 Конституції України, статтями
19,
389,
394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного судуУХВАЛИВ:У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на заочне рішення Дружківського міського суду Донецької області від 30 червня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: І. М. ФаловськаС. О. КарпенкоС. Ю. Мартєв