Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.09.2020 року у справі №153/1908/19

Ухвала

21 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 153/1908/19

провадження № 61-13047ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 08 квітня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої пожежею.

Свої позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 1.7811 га, яка виділена в натурі на місцевості для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0525681600:05:002:0425, що розташована на території Гальжбіївської сільської ради Ямпільського району Вінницької області.

ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 1.7811 га, яка виділена в натурі на місцевості для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0525681600:05:002:0402, що розташована на території Гальжбіївської сільської ради Ямпільського району Вінницької області.

ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 1.7811 га, яка виділена в натурі на місцевості для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0525681600:05:002:0424, що розташована на території Гальжбіївської сільської ради Ямпільського району Вінницької області.

ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 1.7811 га, яка виділена в натурі на місцевості для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0525681600:05:002:0445, що розташована на території Гальжбіївської сільської ради Ямпільського району Вінницької області.

Вказані земельні ділянки знаходяться в межу одна біля одної, тому у 2016 році позивачі спільно на вищезазначених земельних ділянках посадили дерева (саджанці) грецького "Волоського горіха" в кількості 580 одиниць. Навесні 2019 року, поміж саджанцями Волоського горіха вони засіяли площу кукурудзою марки "BREVANT BS 1202B-M932". Кошти на закупівлю саджанців горіхів, саджання горіхів, закупівлю кукурудзи, саджання кукурудзи, обробіток землі, обробіток кукурудзи, тощо, вносили спільно в рівних частинах.

Земельна ділянка відповідача ОСОБА_1 знаходиться поряд, межа в межу з їхніми земельними ділянками.

В 2019 році відповідач засіяв свою земельну ділянку.

03 жовтня 2019 року в обідню пору, відповідач почав спалювати на своїй земельній ділянці сухі залишки кукурудзи. Під час горіння, полум'я вогню на земельній ділянці відповідача від вітру збільшувалося, відповідач не зміг контролювати вогонь, тому полум'я швидко поширювався та миттєво перекинувся на їх земельні ділянки, де ще не був зібраний врожай кукурудзи й на якій росли посаджені дерева горіха. Від перекинутого вогню почали горіти врожай кукурудзи та дерева горіха.

ОСОБА_1 відмовився добровільно відшкодувати завдані збитки, а тому позивачі звернулися до суду та враховуючи викладене просили стягнути із відповідача на їх користь майнову шкоду завдану знищенням урожаю кукурудзи та знищенням дерев "Волоського горіха" у розмірі 165 444 грн, тобто по 41 361 грн кожному окремо, а також понесені ними судові витрати.

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 08 квітня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 майнову шкоду у розмірі 41 361 грн. кожному окремо.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що жодних доказів про відсутність вини ОСОБА_1 у завданні позивачам шкоди відповідачем не було надано й матеріали справи їх не містять. ОСОБА_1 не була спростована презумпція вини завдавача шкоди, у зв'язку із чим суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність вини ОСОБА_6 у порушенні правил пожежної безпеки при спалюванні післяжнивних залишків кукурудзи, що стало причиною у знищені пожежею врожаю позивачів.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 06 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 08 квітня 2020 року задоволено частково. Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 08 квітня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі по 2 500 грн на користь кожного позивача скасовано й ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі по 2 500 грн на користь кожного позивача відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції не перевірено належним чином наявність у матеріалах справи попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які позивачі очікували понести у зв'язку із розглядом цієї справи, що призвело до неправильного визначення розміру судових витрат.

26 серпня 2020 року ОСОБА_1 до Верховного Суду засобами поштового зв'язку подав касаційну скаргу, що надійшла 01 вересня 2020 року, в якій заявник просить скасувати рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 08 квітня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 серпня 2020 року й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовити.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Так відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був установлений у розмірі 2 102 грн.

Предметом позову у цій справі є майнова шкода завдана знищенням урожаю у розмірі 165 444 грн відтак, станом на 01 січня 2020 року вказана сума не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн*100=210 200
грн), тому у розумінні ЦПК України ця справа є малозначною.

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України поширюються й на касаційне провадження.

Згідно з положеннями частини 1 статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог частини 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ("Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

Однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункти 8, 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

ОСОБА_1 реалізував своє право на апеляційний перегляд цієї справи.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України.

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, не зазначивши, при цьому, обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 08 квітня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди відмовити.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара