Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.04.2019 року у справі №729/1361/17

УХВАЛА

22 березня 2019 року

м. Київ

справа № 729/1361/17

провадження № 61-4952ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лесько А. О. розглянув касаційну скаргу Державного підприємства "Національне газетно-журнальне видавництво" на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 09 серпня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Національне газетно-журнальне видавництво", Міністерства культури України про стягнення заробітної плати і санкцій за час затримки,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ДП "Національне газетно - журнальне видавництво", в якому просив, з урахуванням уточнених позовних вимог, стягнути з відповідача 31 864,00 грн невиплаченої заробітної плати та 72 919,62
грн середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати.

Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 09 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 21 січня 2019 року, вказані позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ДП "Національне газетно-журнальне видавництво" на користь ОСОБА_1 31
864,00 грн невиплаченої заробітної плати, 72 919,62 грн середнього заробітку за весь час затримки, а всього стягнуто 104 783,62 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

06 березня 2019 року (відповідно до результатів перевірки статусу відстеження поштового відправлення на офіційному веб-сайті АТ "Укрпошта") Державне підприємство "Національне газетно-журнальне видавництво" направило до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 09 серпня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 січня 2019 року, в якій просило скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 8 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В частині 9 статті 19 ЦПК України вказано, що для цілей частині 9 статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2018 року визначено в розмірі 1 762,00 грн.

Ціна позову у даній справі становить 104 783,62 грн, яка станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762,00 грн? 100=176 200,00 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (ЛеважПрестасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ДП "Національне газетно-журнальне видавництво" подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Національне газетно-журнальне видавництво" на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 09 серпня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Національне газетно-журнальне видавництво", Міністерства культури України про стягнення заробітної плати і санкцій за час затримки.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя А. О. Лесько