Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.03.2021 року у справі №318/1332/20

Ухвала

17 березня 2021 року

м. Київ

справа № 318/1332/20

провадження № 61-3330ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на постанову Запорізького апеляційного суду від 29 січня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення регламентної виплати витрат на поховання загиблого внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) на свою користь 10 370 грн витрат на поховання ОСОБА_2, загиблого внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що 25 квітня 2019 року близько 21 год. 05 хв. у темну пору доби, керуючи мотоциклом "ИЖ Планета" без реєстраційного номера, рухаючись по провулку Свободи в селі Велика-Знам'янка Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області, ОСОБА_3 допустив зіткнення із задньою лівою частиною автомобіля "ГАЗ 3312", реєстраційний номер НОМЕР_1, який стояв на узбіччі дороги. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла ОСОБА_3 та його пасажир ОСОБА_2 загинули на місці пригоди, а пасажир ОСОБА_4 була доставлена до Кам'янсько-Дніпровської центральної районної лікарні. У зв'язку із смертю ОСОБА_2 він зазнав майнової шкоди, а саме поніс витрати на поховання ОСОБА_2 в розмірі 10 370 грн. Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована, тому він звернувся до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування, однак йому було відмовлено у здійсненні регламентної виплати.

Рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 02 вересня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 29 січня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мелеха Д. О. задоволено. Рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 02 вересня 2020 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 понесені витрати на поховання загиблого у дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_2 в розмірі 10 370 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

01 березня 2021 року МТСБУ подало засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 29 січня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 02 вересня 2020 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року - 2 270 грн.

Ціна позову в цій справі становить 10 370 грн, що станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 100 = 227 000 грн). Тобто справа № 318/1332/20 є малозначною в силу вимог закону.

Ухвалою Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 22 липня 2020 року, якою відкрито провадження в цій справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у зв'язку з тим, що згідно з частиною 6 статті 19 ЦПК України справа є малозначною.

Касаційна скарга містить посилання на випадок, передбачений підпунктом в) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Необхідність розгляду справи в касаційному порядку МТСБУ мотивувало тим, що справа має для нього виняткове значення, оскільки апеляційний суд безпідставно зобов'язав бюро виплатити позивачу страхове відшкодування на підставі неналежних товарних чеків, що не відповідають вимогам Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Зазначені доводи не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом в) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, оскільки незгода заявника з оскаржуваним судовим рішенням в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, тому що це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Оцінка судом "винятковості справи" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин в такій скарзі.

При цьому використання оціночних понять, зокрема таких, як: "виняткове значення", "малозначні справи" тощо не повинно викликати думку про наявність певних ризиків, оскільки, виходячи із статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Водночас касаційна скарга МТСБУ стосується виключно питання оцінки доказів щодо завдання майнової шкоди.

Те ж саме стосується посилання заявника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", яке за своїм обґрунтуванням зводиться виключно до незгоди заявника з оцінкою апеляційним судом доказів. Таке посилання не дає підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на постанову Запорізького апеляційного суду від 29 січня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення регламентної виплати витрат на поховання загиблого внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко