Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.02.2020 року у справі №761/27436/19

Ухвала

Іменем України

14 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 761/27436/19

провадження № 61-2512ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Фесенко Сергій Іванович, на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 січня 2020 року у справі

за клопотанням Фонду гарантування фізичних осіб про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - ~law24~).

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський"

(далі - Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський") про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2018 року у справі № 826/15870/17 позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова О. Ю., ФГВФО про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задоволено.

Визнано протиправними дії Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО, у частині не включення до нього ОСОБА_1. Зобов'язано Уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" включити інформацію про ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів ФГВФО, із визначення сум, що підлягають відшкодуванню, згідно із договором банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту) від 18 травня 2016 року № 980-002-000003515.

17 квітня 2019 року на рахунок ОСОБА_1 було перераховано грошові кошти у розмірі 10 000 грн.

Проте, позивач вважав, що, у зв'язку з несвоєчасною виплатою відшкодування він має право на стягнення з Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" пені, 3 % річних, інфляційних втрат, витрат на листування та моральної шкоди.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просив суд стягнути

з Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" на його користь матеріальну шкоду (3 % річних, пеню, збитки від інфляції та витрати на листування) у розмірі 10 718,48 грн та моральну

шкоду - 10 000 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 30 вересня

2019 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, - ФГВФО.

У жовтні 2019 року ФГВФО подав до суду клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України (тут і далі - у редакції, що діяла до набрання чинності ~law25~).

Клопотання мотивоване тим, що спір стосується правомірності дій ФГВФО, пов'язаних із виплатою вкладнику відшкодування за вкладами, а тому має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року клопотання ФГВФО про закриття провадження у справі задоволено. Провадження у справі закрито.

Постановою Київського апеляційного суду від 15 січня 2020 року ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що заявлені позовні вимоги, з урахуванням повноважень відповідача, є спором про виконання ФГВФО своїх делегованих йому державою владних управлінських функцій. Отже, вимоги про стягнення з ФГВФО інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення грошового зобов'язання за період після виплати відповідачем відшкодування за вкладами стосуються безпосередньо правомірності дій останнього, пов'язаних з виплатою вкладнику відшкодування за вкладами, тому підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, провадження у справі підлягає закриттю.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат

Фесенко С. І., просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України встановлено, що суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України у справі

з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також

у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити

у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Суди встановили, що 18 травня 2016 року між ОСОБА_1

та ПАТ "Банк Михайлівський" укладений договір банківського рахунку для обслуговування строкового вкладу (депозиту) № НОМЕР_1, відповідно до умов якого останній за ініціативою клієнта відкрив

ОСОБА_1 поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні, для зберігання грошей клієнта, здійснив розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього договору та розпоряджень клієнта.

Також, 18 травня 2016 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр"

(далі - ТОВ "ІРЦ") укладено договір "Капітал +" (новий) (з виплатою процентів в кінці строку) № 980-002-000241539, відповідно до умов якого позивач передає ТОВ "ІРФ" у власність грошові кошти у розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором, а ТОВ "ІРЦ" зобов'язується повернути кошти позивачу та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених таких договором.

18 травня 2016 року грошові кошти у сумі 10 000 грн були внесені позивачем на рахунок ТОВ "ІРЦ" відповідно до платіжного доручення № 3915744.

19 травня 2016 року згідно з довідкою про стан рахунку № НОМЕР_2 з рахунку ТОВ "ІРЦ" на рахунок ОСОБА_1 перераховано грошові кошти у сумі 10 000 грн, з призначенням платежу - повернення коштів за договором від 18 травня 2016 року № 980-002-000241539.

Також суди встановили, що на підставі рішення Правління Національного банку України від 23 травня 2016 року № 14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 23 травня 2016 року № 812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасовому адміністратору банку".

Наказом від 01 червня 2016 року № 42/2 затверджено результати проведення перевірки правочинів на предмет їх нікчемності, за якими встановлено нікчемність правочинів (трансакції) з виконання 19 травня 2016 року платіжних документів ТОВ "ІРЦ" з перерахування коштів на підставі пунктів 7, 8, 9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно з рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 13 червня 2016 року № 991 "Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" продовжено повноваження уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський"

з 23 червня по 22 липня 2016 року.

На виконання рішення правління Національного банку України від 12 липня 2016 року № 124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення

від 12 липня 2016 року № 1213 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку", яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" з 13 липня

2016 року по 12 липня 2018 року включно.

09 листопада 2017 року позивач повторно звернувся до ПАТ "Банк Михайлівський" із заявою, в якій просив включити інформацію про нього до переліку осіб, які мають право на відшкодування грошових коштів за рахунок ФГВФО та провести виплату коштів у розмірі 10 000 грн.

14 листопада 2017 року позивачу було повторно відмовлено у включенні його до Переліку рахунків за вкладами, які мають право на відшкодування грошових коштів за рахунок ФГВФО та зазначено, що договір від 18 травня 2016 року № 980-002-000241539 був протиправно укладений між позивачем та ТОВ "ІРЦ", яке не є банківською установою, без участі ПАТ "Банк Михайлівський" як повіреного, а тому у відповідача відсутні правові підстави для включення рахунку позивача до переліку рахунків вкладників для відшкодування коштів за рахунок ФГВФО.

рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2018 року у справі № 826/15870/17 позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова О. Ю., ФГВФО про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправними дії Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО, у частині не включення до нього ОСОБА_1. Зобов'язано Уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" включити інформацію про ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів ФГВФО, із визначення сум, що підлягають відшкодуванню, згідно із договором банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту) від 18 травня 2016 року № 980-002-000003515.

17 квітня 2019 року на рахунок позивача було перераховано грошові кошти у розмірі 10 000 грн.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу своїх вимог посилався на те, що, у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо виплати йому суми грошового вкладу, він має право на відшкодування суми пені, 3 % річних від суми невиплаченого вкладу, інфляційних витрат, витрат на листування та моральної шкоди.

Задовольняючи клопотання ФГВФО про закриття провадження, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки між сторонами виник публічно-правовий спір, який розглядається за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня

2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Частиною 1 статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Разом з тим відповідно до частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (частини 1 статті 19 КАС України).

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.

Відповідно до Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За змістом статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно із статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, визначеними частиною 2 статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені частиною 2 статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000
грн. Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Нормами статті 27 Закону України "України "Про банки і банківську діяльність"" установлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, зокрема: уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку; уповноважена особа Фонду формує перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду; Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду та оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України".

Таким чином, правовідносини між Фондом і вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми, складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер.

Отже, спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн є публічно-правовим і пов'язаний з виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. А тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, у справі, що переглядається, ОСОБА_1 просив стягнути з Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" передбачені статтею 625 ЦК України 3 % річних, інфляційні втрати, а також пеню та витрати на листування й відшкодувати моральну шкоду.

Вказані майнові вимоги заявлені позивачем не до банку-боржника, а до Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" та стосуються правомірності дій останньої, пов'язаних із своєчасністю виплати позивачу гарантованого відшкодування.

Отже, такий спір пов'язаний із виконанням ФГВФО владної управлінської функції з організації виплати суми гарантованого відшкодування та застосування відповідальності за несвоєчасне виконання такої виплати, є публічно-правовим і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 761/10730/18 (провадження № 14-116цс19), об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 761/11256/17 (провадження № 31354).

Враховуючи вищевказані обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

За правилом пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 та 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за клопотанням Фонду гарантування фізичних осіб про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Фесенко Сергій Іванович, на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 січня 2020 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

А. І. Грушицький

В. В. Сердюк