Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.05.2019 року у справі №725/904/18

Ухвала

15 травня 2019 року

м. Київ

справа № 725/904/18

провадження № 61-8321ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17 грудня 2018 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 21 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зобов'язання не чинити перешкод у проведенні будівельних робіт,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зобов'язання не чинити перешкод у проведенні будівельних робіт.

В обґрунтування позову зазначила, що вона зареєстрована та проживає в квартирі АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності. Іншими співвласниками будинку є відповідачі: ОСОБА_2 - власником квартири НОМЕР_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 власниками квартири НОМЕР_2, які проживають та зареєстровані разом з членами сімей в даному будинку.

Стверджувала, що квартири розташовані в цегляному одноповерховому будинку старої забудови з горищем та покрівлею з оцинкованої сталі, остання потребує проведення теплоізоляції. Найбільші втрати тепла, понад 50 %, проходять через покрівлю та перекриття. Тому необхідно провести утеплення кроквяної системи мінеральною ватою.

Зазначала, що необхідно відділити тепле (утеплене горище) від холодного шляхом влаштування цегляної перегородки з утепленням пінополістирольними плитами по системі "Церезіт" та в останній встановити протипожежні двері з межею вогнестійкості ЕІ 50.Дані обставини підтверджуються висновком судового експерта Антонюк А. А. від 27 листопада 2017року № 26/17.

Вказувала, що на початку 2017 року, за власний рахунок придбала будівельні матеріали (пінополістирольні плити, мінеральну вату, тощо) та виконала будівельні роботи з облаштування зовнішніх стін своєї квартири та частини горища, окрім, тієї частини, яка знаходиться над кімнатою розташованої безпосередньо в будинку.

Переконувала, що відповідачі здійснюються перешкоди у проведенні будівельних робіт по теплоізоляції горища над її квартирою.

На підставі вищевикладених обставин, просила суд зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не перешкоджати в проведенні будівельних робіт по теплоізоляції горища над квартирою АДРЕСА_1 шляхом влаштування здійснення дверного прорізу в існуючій цегляній перегородці і облаштування іншої з протипожежними дверми з розташуванням над стіною, що відокремлює кімнату 3-4 площею 12,4 кв. м від будинку, згідно висновку експерта Антонюка А. А. від 17 листопада 2017року № 26/17.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 21 березня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

15 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17 грудня 2018 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 21 березня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить указані судові рішення скасувати.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктів 1 та 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховний Суд вважає, що ця справа є малозначною в силу своїх властивостей, при цьому суд врахував предмет позову та характер правовідносин, у яких виник спір.

Крім того, при визначенні справи малознаною Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, то вона поширюються й на касаційне провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у цій справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17 грудня 2018 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 21 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зобов'язання не чинити перешкод у проведенні будівельних робіт відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ступак