Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.06.2019 року у справі №643/16939/18

Ухвала

20 травня 2019 року

м. Київ

справа № 643/16939/18

провадження № 61-9024ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 січня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до голови Житлового кооперативу "Світоч" Тарапати Володимира Федоровича про визнання договору дійсним,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до голови Житлового кооперативу "Світоч" ОСОБА_2 про визнання договору дійсним.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що рішенням Київського районного народного суду м. Харкова від 28 січня 1988 року зобов'язано бюро по обміну житловими приміщеннями Харківського міськвиконкому видати обмінні ордери ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1; ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_2; ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 на квартиру АДРЕСА_3. На підставі зазначеного рішення надано обмінний ордер на житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_3 зі складом її сім'ї: ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, на підставі якого сім'я 01 квітня 1988 року вселилася в цю квартиру. У цій квартирі сім'я проживає дотепер.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати дійсним, реальним та виконаним договір міни квартири АДРЕСА_1, який складений в усній формі 26 січня 1988 року, відповідно до рішення Київського районного народного суду м. Харкова від 28 січня 1988 року

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, та апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходили із того, що договір міни нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 на квартиру АДРЕСА_2 та на квартиру АДРЕСА_3, від 28 січня 1988 року, є таким, що не відповідає вимогам чинного на дату його укластаттями 19, 389, 394 ЦПК Україниодавства, оскільки вимоги Цивільного кодексу Української РСР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) містили вимогу про укладання такого договору в письмовій формі.

У травні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 січня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.

За правилом пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2019 року - 1
921 грн.

За правилом пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ураховуючи предмет позову та складність зазначеної справи, а також беручи до уваги, що касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, а також ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються у тому числі і на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Додатково Верховним Судом враховано, що судове рішення судом апеляційної інстанції постановлено після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", тобто після 15 грудня 2017 року.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження узгоджуються із положеннями Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного, оскільки оскаржувані заявником рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 січня 2019 року та постанова Харківського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року ухвалені у малозначній справі, вони не підлягають касаційному оскарженню і у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 січня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Ю. В. Черняк