Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.06.2021 року у справі №466/4329/20

Ухвала

15 червня2021 року

м. Київ

справа № 466/4329/20

провадження № 61-9604ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 02 червня 2021 року у справі за позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, інфляційних витрат, 3 % річних,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року Львівське міське КП "Львівтеплоенерго" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, інфляційних витрат, 3 % річних.

Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що у зв'язку з невиконанням відповідачами зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: кв. АДРЕСА_1, у відповідачів утворилася заборгованість, у зв'язку з чим Львівське міське КП "Львівтеплоенерго" зверталося до суду з заявою про видачу судового наказу. 11 грудня 2019 року Шевченківським районним судом м.

Львова видано судовий наказ про стягнення з відповідачів заборгованості, в подальшому скасований ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2019 року. На момент звернення до суду з заявою про видачу судового наказу, згідно довідки з місця проживання про склад сім'ї від 14 листопада 2019 року та інформації, отриманої Львівським міським КП "Львівтеплоенерго" з Реєстру територіальної громади м. Львова, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 були зареєстровані за адресою: кв. АДРЕСА_1, отже були споживачами наданих послуг у спірний період. З заяви відповідачів про скасування судового наказу Львівському міському КП "Львівтеплоенерго" стало відомо, що у грудні 2019 року ОСОБА_3 знято з реєстрації у вказаній квартирі (після того як у відповідачів утворилася заборгованість).

Враховуючи викладене, Львівське міське КП "Львівтеплоенерго" просило суд стягнути з відповідачів заборгованість за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води станом на 19 листопада 2020 року в розмірі 14 487,38 грн, з яких: 5 487,50 грн заборгованість за централізоване опалення, 6 831,21 грн заборгованість за послуги з надання централізованого постачання гарячої води, 1 505,27 грн інфляційні втрати, 663,40
грн 3 % річних.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 08 грудня 2020 року у задоволенні позову Львівського міського КП "Львівтеплоенерго" відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 02 червня 2021 року апеляційну скаргу Львівського міського КП "Львівтеплоенерго" задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 грудня 2020 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов Львівського міського КП "Львівтеплоенерго" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь Львівського міського КП "Львівтеплоенерго" заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 5 487,50 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 071,34 грн, 3 % - 449,26
грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

08 червня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 02 червня 2021 року у вказаній вище справі, в якій просили скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 9 статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей Частиною 9 статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270 грн.

Ціна позову у даній справі становить 14 487,38 грн, що станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 100 = 227 000 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному перегляду, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваного судового рішення в касаційному порядку.

Доводи касаційної скарги щодо неповідомлення заявників про розгляд справи в суді апеляційної інстанції не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються положеннями частини 1 статті 369 ЦПК України, відповідно до якої апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу retione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ("Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), "Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі "Zubac v.

Croatia" (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 02 червня 2021 року у справі за позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, інфляційних витрат, 3 % річних відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

В. С. Висоцька

А. І. Грушицький