Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.06.2018 року у справі №642/1874/17

Ухвала

12 червня 2020 року

м. Київ

справа № 642/1874/17

провадження № 61-15474св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від

16 листопада 2017 року в складі судді Євтіфієва В. М. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 23 січня 2018 року в складі колегії суддів:

Бровченко І. О., Бурлака І. В., Кружиліної О. А.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Просила суд стягнути з ОСОБА_3 на користь неповнолітньої

ОСОБА_2 4 002,90 грн відшкодування витрат на лікування та 100 000,00 грн відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від

23 січня 2018 року, позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь неповнолітньої ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_1, моральну шкоду в сумі 6 400,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

У березні 2018 рокуОСОБА_1 та ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2018 року було відкрито провадження за вказаною касаційною скаргою.

16 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачу Краснощокову Є. В.

Під час підготовки справи до касаційного розгляду з'ясовано, що касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України (в редакції на момент подання касаційної скарги) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України (в редакції на момент подання касаційної скарги) для цілей пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами

є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою

в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються

й на стадію касаційного провадження.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 104 002,90 грн, яка станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762 грн * 100 = 176 200 грн), отже зазначена справа є малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується

у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v.
FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня

1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки Верховним Судом відкрито касаційне провадження на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, касаційне у справі провадження підлягає закриттю.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження у справі № 642/1874/17 за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_4

в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м.

Харкова від 16 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 23 січня 2018 року закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

В. І. Крат