Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.03.2020 року у справі №177/1089/18

Ухвала

13 березня 2020 року

місто Київ

справа № 177/1089/18

провадження № 61-3858ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "КОЛОР ИТ"

на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2020 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "КОЛОР ИТ",

третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевич Євген Володимирович,

про визнання недійсним спадкового договору, скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання недійсним спадкового договору, укладеного 18 квітня 2017 року із Товариством з обмеженої відповідальністю Сільськогосподарським підприємством

"КОЛОР ИТ" (далі - ТОВ СП "КОЛОР ИТ"), предметом якого є земельна ділянка, площею 5,8400 га, кадастровий номер 1221883500:04:001:0376, розташована на території Красінської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевичем Є. В., номер у реєстрі 841; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень зазначеної земельної ділянки.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2020 року, позов задоволено. Визнано недійсним спадковий договір, укладений 18 квітня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ СП "КОЛОР ИТ", предметом якого є земельна ділянка площею 5,8400 га, кадастровий номер undefined, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Красінської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, яка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку, серія ЯЛ № 374921, виданого 08 липня 2011 року Криворізькою районною державною адміністрацією Дніпропетровської області на підставі свідоцтва про право власності за законом від 11 лютого 2009 року, № 1-277, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевичем Є. В., номер у реєстрі 841, скасувавши його державну реєстрацію.

Суд першої інстанції встановив, що позивач уклала оспорюваний договір під впливом тяжких для неї обставин (хвороби) та на вкрай невигідних умовах, чим скористався відповідач. На час укладення спадкового договору позивач певною мірою була залежна від відповідача в силу стану свого здоров'я, віку та обставин, у яких опинилася, що вплинуло на її волевиявлення, яке не було вільним і не відповідало її внутрішній волі. Суд апеляційної інстанції погодився із такими висновками суду першої інстанції, які підтверджені письмовими доказами про тяжкий стан здоров'я позивача на час укладення спадкового договору.

ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ТОВ СП "КОЛОР ИТ" 25 лютого 2020 року звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник визначив:

- неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права;

- ненадання належної оцінки доводам відповідача, неврахування того факту, що спадковий договір укладено без впливу на позивача, яка добровільно уклала такий договір;

- неврахування судами положень статті 233 ЦК України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року, відповідно до яких особа, яка оспорює правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для повернення касаційної скарги заявнику, яку подано без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктами 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених Пунктами 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Згідно із частиною 1 статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених частини 3 статті 411 ЦПК України; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наводить передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень. Виключно посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків, визначених у пунктах 1,2,3,4 частини другої

статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Таким чином, Верховний Суд констатує, що подана заявником касаційна скарга не містить належного викладу підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пункту 4 частини 4 статті 393 ЦПК України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи те, що заявник не виконав вимог процесуального закону під час подання касаційної скарги щодо наведення визначених процесуальним законом підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню заявнику.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 389, 393, 411 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "КОЛОР ИТ" на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2020 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "КОЛОР ИТ", третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевич Євген Володимирович, про визнання недійсним спадкового договору, скасування державної реєстрації, вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний