Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.07.2019 року у справі №480/1895/17

Ухвала

Іменем України

08 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 480/1895/17

провадження № 61-9699ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду: Лесько А. О., (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Трубою Клавдією Борисівною, на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 19 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, треті особи: приватний нотаріус Георгієва Оксана Григорівна, комунальне підприємство "Миколаївське МБТІ", про скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_1, Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, треті особи: приватний нотаріус Георгієва О. Г., КП "Миколаївське МБТІ", про скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок.

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 23 квітня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 13 грудня 2007 року, видане виконавчим комітетом Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про право власності ОСОБА_1 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, зареєстроване в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером 21407218, номер запису 409 в книзі 3 від 13 грудня 2007 року.

Ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2017 року про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1, а також будь-яким іншим особам вчиняти дії, пов'язані із відчуженням права власності та зміною власника житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, та заборони реєстраційним органам вчиняти будь-які дії, пов'язані з реєстрацією цивільно-правових угод про відчуження нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, скасовано.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень текст зазначеного судового рішення надіслано судом до Реєстру - 02 травня 2019 року, зареєстровано - 03 травня 2019 року та оприлюднено - 08 травня 2019 року.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, 15 березня 2019 року ОСОБА_1 через свого представника оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року визнано наведені адвокатом Смірнова А. М. - Трубою К. Б., підстави для поновлення строку апеляційного оскарження неповажними.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Трубою К. Б., на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 23 квітня 2018 року залишено без руху. У строк, що не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, особі, яка подала апеляційну скаргу, необхідно було надати заяву, в якій вказати інші поважні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду.

17 квітня 2019 року ОСОБА_1 подав заяву, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи тим, що на зворотніх поштових повідомленнях про вручення судових повісток та копії судового рішення ОСОБА_1, які містяться в матеріалах справи, стоїть не його підпис, що такі підписи є очевидно підробленими, не співпадають з підписом відповідача. Тому про розгляд справи ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений та не отримував копію оскаржуваного рішення.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 19 квітня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою адвокатом Трубою К. Б., на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 23 квітня 2018 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заява про поновлення строку не містить поважних та обґрунтованих підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення першої інстанції, оскільки ОСОБА_1 не надав доказів щодо підроблення його підпису на зворотніх поштових повідомленнях про вручення та, враховуючи належне повідомлення і обізнаність ОСОБА_1 про розгляд справи судом, суд застосував положення пункту 4 частини 1 статті 358 ЦПК України.

10 травня 2019 року (відповідно до поштового штемпеля на конверті) ОСОБА_1 через адвоката Трубу К. Б. направив касаційну скаргу на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 19 квітня 2019 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що заявник не був присутній у судовому засіданні, не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, копію рішення суду першої інстанції не отримував та ознайомився з судовим рішенням 18 лютого 2019 року під час ознайомлення з матеріалами справи. Підписи, які містяться на зворотніх поштових повідомленнях про вручення, виконані не ОСОБА_1. Заявник вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції є незаконною, порушує його право на справедливий суд, право на доступ до правосуддя, право на захист своїх інтересів.

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Трубою К. Б., залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків (уточнення прохальної частини касаційної скарги, сплати судового збору), який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

19 липня 2019 року (відповідно до відтиску поштового штемпеля на конверті) недоліки касаційної скарги усунуто.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду вважає, що підстави для відкриття касаційного провадження відсутні, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно із частинами 3 та 4 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 ЦПК України і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження в порядку, встановленому статтею 354 ЦПК України.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Суд апеляційної інстанції врахував вимоги наведених норм закону, перевірив доводи заявника, на які він посилався як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження та, встановивши, що ці підстави є неповажними, оскільки суду не надано належних доказів щодо підроблення підпису ОСОБА_1 на зворотніх поштових повідомленнях про вручення йому копії судового рішення та, враховуючи належне повідомлення і обізнаність ОСОБА_1 про розгляд справи судом, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 358 ЦПК України.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Доводи касаційної скарги не спростовують викладених в оскаржуваному судовому рішенні висновків з огляду на таке.

Питання про поновлення строку для вчинення процесуальної дії вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Обов'язок доказування і подання доказів визначено статтею 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Водночас за змістом частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ураховуючи те, що апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не надав належних доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а переоцінка наданих суду апеляційної інстанції доказів не належить до компетенції суду касаційної інстанції, Верховний Суд вважає, що відповідні доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

За приписами частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до положень пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на те, що оскаржувана ухвала апеляційної інстанції не є судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи, а при її постановленні суд правильно застосував норми права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Верховний Суд на підставі пункту 5 частини 2 та частини 4 статті 394 ЦПК України відмовляє у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частиною 5 , пунктом 2 частини 4 статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою адвокатом Трубою Клавдією Борисівною, на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 19 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, треті особи: приватний нотаріус Георгієва Оксана Григорівна, комунальне підприємство "Миколаївське МБТІ", про скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко