Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.06.2021 року у справі №362/4231/17

УХВАЛА

31 травня 2021 року

м. Київ

справа № 362/4231/17

провадження № 61-7210ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Крата В. І., Русинчука М.

М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до приватного сільськогосподарського підприємства імені Тараса Григоровича Шевченка про визнання недійсним типового договору, додаткової угоди та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року Приватне сільськогосподарське підприємство імені Т. Г.

Шевченка звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому просило:

- визнати за підприємством право користування земельною ділянкою, кадастровий номер 3221488600:06:005:0014, розташованої на території Шевченківської сільської ради Васильківського району Київської області, за договором оренди земельної ділянки № б/н, власниками якої є ОСОБА_1, ОСОБА_2;

- заборонити відповідачам вчиняти дії, що перешкоджають підприємству як орендарю, користуватися орендованою земельною ділянко, а саме дії по обробці земельної ділянки та проведенню посівних робіт;

- зобов'язати відповідачів усунити перешкоди у праві користування підприємством вказаною земельною ділянкою, шляхом звільнення земельної ділянки для подальшого її використання за договором оренди.

У грудні 2017 року відповідачі за первісним позовом звернулися в суд із зустрічним позовом до приватного сільськогосподарського підприємства імені Тараса Григоровича Шевченка, в якому просили:

- визнати недійсними типовий договір оренди землі № 189, укладений 05 березня 2004 року між підприємством та ОСОБА_3, та додаткову угоду від 30 червня 2016 року до Договору оренди земельної ділянки, укладену між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та підприємством;

- скасувати державну реєстрацію типового договору оренди землі № 189 від 05 березня 2004 року, здійснену у Державному реєстрі земель 25 червня 2004 року за № 1467.

Свої вимоги обґрунтовують тим, що ОСОБА_3 не підписувала типовий договір оренди землі, а ОСОБА_1 не підписував додаткову угоду.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2020 року закрито провадження у справі за позовом приватного сільськогосподарського підприємства імені Тараса Григоровича Шевченка до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права користування та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, у зв'язку з відмовою від позову.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2020 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до приватного сільськогосподарського підприємства імені Тараса Григоровича Шевченка про визнання недійсним типового договору, додаткової угоди та скасування державної реєстрації типового договору задоволено. Визнано недійсними типовий договір оренди землі № 189 від 05 березня 2004 року, укладений між ПСП ім. Т. Г. Шевченка та ОСОБА_3, та додаткову угоду від 30 червня 2016 року до Договору оренди земельної ділянки № 189 від 05 березня 2004 року, укладену між ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ПСП ім. Т. Г. Шевченка.

Скасовано державну реєстрацію типового договору оренди землі № 189 від 05 березня 2004 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року в складі колегії суддів Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В. рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2020 року в частині задоволення позову про:

- визнання недійсним типового договору та додаткової угоди скасовано та в задоволенні позов в цій частині відмовлено;

- скасування державної реєстрації типового договору змінено в частині підстав задоволення та викладено мотивувальну частину рішення у редакції постанови.

Апеляційний суд виходив із того, що позивачем оспорюється факт саме укладання правочинів, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а при вирішенні спору про захист права, яке позивач вважав порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивачі як власники земельної ділянки вважають порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їм майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки. Оскільки реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою, спосіб захисту такого порушеного права шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

26 квітня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позову про визнання договорів недійсними.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про визнання недійсними типового договору, додаткової угоди та скасування державної реєстрації.

Справа № 363/4231/17 є справою незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення в малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

З огляду на викладене та відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389, пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Крат

М. М. Русинчук