Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.05.2020 року у справі №751/6056/19

Ухвала

24 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 751/6056/19

провадження № 61-6392ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М.

Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про захист прав споживача,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" (далі - АТ "Облтеплокомуненерго") з позовом про захист прав споживача, в якому просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок платежів за послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання, які надані в період з 30 квітня 2016 до 29 жовтня 2018 року.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 січня 2020 року позов задоволено частково.

Зобов'язано АТ "Облтеплокомуненерго" здійснити перерахунок вартості послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, нарахованої за особовим рахунком № НОМЕР_1, відкритим на ім'я ОСОБА_1, за період з 1 травня 2016 року до 1 квітня 2017 року.

У іншій частині позову відмовлено.

Стягнено з АТ "Облтеплокомуненерго" на користь держави судовий збір у розмірі 768 грн.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 27 березня 2020 року апеляційну скаргу АТ "Облтеплокомуненерго" задоволено, рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 січня 2020 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Компенсовано АТ "Облтеплокомуненерго" 1 152,60 грн у відшкодування судового збору за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту оскаржуваної постанови Чернігівського апеляційного суду від 27 березня 2020 року вбачається, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про малозначність даної справи.

1 квітня 2020 року подана до Верховного Суду касаційна скарга ОСОБА_1, в якій заявник просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 березня 2020 року і залишити в силі рішення Новозаводського районного суду м.

Чернігова від 11 січня 2020 року.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктом 5 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону.

Право на касаційне оскарження постанови Чернігівського апеляційного суду від 27 березня 2020 року ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що справа становить значний суспільний інтерес.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у малозначній справі судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Касаційний суд, перевіривши доводи касаційної скарги, дійшов висновку,

що обґрунтування, які вона містить, не підтверджують наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які

дали можливість дійти висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Необхідність розгляду справи у касаційному порядку заявник мотивував тим, що справа стосується прав усіх споживачів України, тому становить значний суспільний інтерес (підпункт в) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України).

Вказані доводи касаційної скарги не містять правових підстав для розгляду малозначної справи в касаційному порядку. Посилання заявника відхиляються судом, оскільки у касаційній скарзі не наведено переконливого обґрунтування доводів про те, що дана справа становить значний суспільний інтерес у розумінні підпункту "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Незгода заявника з оскаржуваним судовим рішенням у цілому, а саме з підстав неправильного застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, не є обставиною, яка впливає на визначення справи як такої, що становить значний суспільний інтерес.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 5 квітня 2018 року).

Оскільки ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на судове рішення, ухвалене у малозначній справі, і випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, ним не доведені, а судом не встановлені, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 березня 2020 року.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук

М. Ю. Тітов