Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.12.2019 року у справі №600/78/18

Ухвала

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 600/78/18

провадження № 61-21753ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 30 липня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського обласного центру зайнятості, третя особа - Козівський районний центр зайнятості, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та про виплату грошових коштів за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 30 липня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року.

Касаційна скарга на вищевказані судові рішення надійшла з пропуском строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 ЦПК України.

У касаційній скарзі скаржник порушує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки копію судового рішення апеляційної інстанції остання отримала 28 жовтня 2019 року, що підтверджується супровідним листом Тернопільського апеляційного суду.

Відповідно до частин 2 , 3 статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частин 2 , 3 статті 390 ЦПК України.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, вважаю за можливе його поновити.

Разом з тим, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини 4 статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 12-301гс18 від 30 січня 2019 року.

Отже, скаржником при пред'явлені позову була заявлена, зокрема, вимога про стягнення середнього заробітку, за яку він не звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір". Інших підстав та обставини, а також відповідні докази, якими відповідно до закону скаржника може бути звільнено від сплати судового збору ОСОБА_1 не зазначила та не надала.

Згідно з вимогами підпункту 7 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання касаційної скарги на рішення суду справляється судовий збір, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Оскільки скаржник не сплатив судовий збір у встановленому законом розмірі, останньому слід сплатити суму судового збору у розмірі 1 409,60 грн за подання касаційної скарги на рішення суду до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, який має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів? УК у Печерському районі міста Києва; код ЄДРПОУ - 38004897; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - 31219207026007; МФО - 899998; призначення платежу - "Судовий збір (Верховний Суд, 055)", символ звітності банку - 207.

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України "Про судовий збір". На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату

Відповідно до вимог частини 2 статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених частини 2 статті 393 ЦПК України, застосовуються положення частини 2 статті 393 ЦПК України, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 30 липня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 30 липня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Фаловська