Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.03.2018 року у справі №311/1169/17

Ухвала

Іменем України

05 червня 2018 року

м. Київ

справа № 311/1169/17

провадження № 61-10638 ск 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І.

М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 19 вересня 2017 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 25 січня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди,

Встановив:

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Василівського районного суду Запорізької області з указаним позовом до Міністерства оборони України, в обґрунтування якого посилався на те, що у період з 15 жовтня 1979 року по 27 грудня 1981 року він проходив військову службу в Збройних силах СРСР.

З 24 лютого 1980 року по 24 червня 1980 року він проходив службу у складі діючої армії в період бойових дій в складі військової частини ВЧ ПП 50156 на території ДР Афганістан.

06 листопада 2013 року під час огляду, згідно з випискою із акта МСЕК серія 10 ААБ № 481200 йому встановлено 3 групу інвалідності, а 24 листопада 2014 року під час огляду повторно встановлено 3 групу інвалідності.

Враховуючи наведене, ОСОБА_4 зазначає, що під час проходження військової служби, де велися бойові дії, він отримав чисельні травми та захворювання, які турбують його по теперішній час, стан його здоров'я погіршується з кожним роком, а тому просив стягнути з Міністерства оборони України моральну шкоду в розмірі 240 000
грн.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 19 вересня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Запорізької області від 25 січня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

26 січня 2018 року ОСОБА_4 надіслав засобами поштового зв'язку до суду касаційну скаргу на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 19 вересня 2017 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 25 січня 2018 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Пророка В. В.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Пророка В. В. (далі - ухвала судді ВС) від 23 березня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків до 23 квітня 2018 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали, зокрема, для надання оригіналу квитанції про сплату судового збору або наведення підстав звільнення від сплати судового збору, а також зазначення правильного найменування суду, до якого подано касаційну скаргу.

У встановлений суддею строк ОСОБА_4 надіслав до Верховного Суду матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, а саме уточнену редакцію касаційної скарги та копію посвідчення на підтвердження підстав звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що з 15 жовтня 1979 року по 27 грудня 1981 року ОСОБА_4 проходив військову службу в Збройних силах СРСР. З 24 лютого 1980 року по 24 червня 1980 року проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій в складі військової частини ВЧ ПП 50156 на території ДР Афганістан.

Відповідно до виписки із акта огляду МСЕК серія 10 ААБ № 481200,06 листопада 2013 року ОСОБА_4 встановлена 3 група інвалідності. 24 листопада 2014 року під час чергового огляду ОСОБА_4 повторно встановлена 3 група інвалідності безстроково.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування, а у відповідності до Статтею 22 ЦК України - має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування моральної шкоди, потрібна наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: протиправна поведінка, моральна шкода (фізичні та душевні страждання, приниження честі і гідності фізичної особи), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та моральною шкодою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки з матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень убачається, що захворювання позивача виникло у період проходження військової служби у лавах Збройних сил СРСР у 1987 році, однак вказана обставина не підтверджує протиправності дій Міністерства оборони України, внаслідок яких виникли захворювання позивача, а отже відсутні підстави для відшкодування відповідачем моральної шкоди.

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

За правилом пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 та 5 статті 394 ЦПК України,

Ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 19 вересня 2017 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 25 січня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити ОСОБА_4.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає

Судді: В. В. Пророк

В.С. Висоцька

І.М. Фаловська