Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.06.2019 року у справі №683/456/19

Ухвала

07 червня 2019 року

м. Київ

справа № 683/456/19

провадження № 61-9900ск19

Верховний Суд у складі колегії судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В.

А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 26 лютого 2019 року, від 12 березня 2019 року, від 19 березня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 травня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про вчинення дій, відшкодування майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

21 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про вчинення дій, відшкодування майнової та моральної шкоди і просив: передати справу до прокуратури, поліції, щоб "засадити цих хуліганів-сусідів на поліграф, допитати згідно протоколу"; вивчити матеріали справи, відкопати останки отруєних тварин, скласти акти, протоколи дізнання та долучити до справи; опитати сусідів, яким також отруїли собак, дослідити статистику отруєнь собак і котів у місті Старокостянтинові, допитати відповідачів; згідно Кримінального кодексу та Закону про захист тварин прийняти судове рішення, яке "покладе край цьому злочинному угрупуванню садистів-зоофобів, отравителів та їх співучасників по серійним отруєнням у місті Старокостянтинові"; солідарно з правоохоронцями, позивачем, свідками викорінити з міста зоофобів, садистів; присудити винних осіб до покарання за хуліганство, злісне шкідництво, серійні отруєння; відшкодувати 5 000 доларів США майнової шкоди та 5 000 доларів США моральної шкоди.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 26 лютого 2019 року на підставі пункту 1 частини 1 статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)відмовлено у відкриттіпровадження в цій справі в частині вимог, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а саме: "передати справу до прокуратури, поліції, щоб засадити цих хуліганів-сусідів"; "згідно Кримінального кодексу та Закону про захист тварин прийняти судове рішення, яке покладе край цьому злочинному угрупуванню садистів-зоофобів, отравителів та їх співучасників по серійним отруєнням у місті Старокостянтинові"; "присудити винних осіб до покарання за хуліганство, злісне шкідництво, серійні отруєння".

Ухвала мотивована тим, що зазначені в позовній заяві вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12 березня 2019 року питання про відвід головуючому судді Андрощуку Є. М., заявлений позивачем ОСОБА_1 у справі за його позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, передано іншому судді, визначеному в порядку частини 1 статті 33 ЦПК України, та зупинено провадження у справі.

Ухвала мотивована тим, що заявлений відвід є безпідставним, необґрунтованим, надуманим, а твердження позивача - такими, що не відповідають дійсності. Тому вирішення питання про відвід головуючому у справі судді необхідно передати на розгляд іншому судді, а провадження у справі зупинити до розгляду вказаного питання.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19 березня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди визнано неподаною та повернуто заявнику.

Ухвала мотивована тим, що позивчем не усунено недоліки, зазначені в ухвалі від 26 лютого 2019 року про залишення позовної заяви без руху, а саме: в порушення вимог пункту 2 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява не містить зазначення щодо всіх відповідачів: реєстраційного номера облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта (якщо такі відомості позивачу відомі). Крім того, щодо відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, позовна заява не містить зазначення місця проживання чи перебування, поштового індексу; у позовній заяві зазначена ціна позову (5 000 доларів США моральної шкоди та 5 000 доларів США матеріальної шкоди), проте не надано обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються (згідно з пунктом 3 частини 3 статті 175 ЦПК України), позов подано до кількох відповідачів, проте не зазначено зміст позовних вимог щодо кожного з них (згідно з пунктом 4 частини 3 статті 175 ЦПК України); позовна заява не містить зазначення доказів, що підтверджують вказані в ній обставини (згідно з пунктом 5 частини 3 статті 175 ЦПК України); позовна заява не містить переліку документів та інших доказів, що додаються до заяви (згідно з пунктом 8 частини 3 статті 175 ЦПК України); позовна заява не містить підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цих же відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав (згідно з пунктом 10 частини 3 статті 175 ЦПК України); згідно з частиною 1 статті 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Отже, оскільки позов пред'явлено до чотирьох відповідачів, позивачу необхідно було надати оригінал позовної заяви та чотири її копії. Разом з тим, до суду надано тільки оригінал і дві копії позовної заяви; вимога позивача "викорінити з міста зоофобію, садистів" не конкретизована, не містить способу захисту прав та інтересів, зазначення, які дії і яким особам необхідно вчинити чи утриматися від їх вчинення.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 03 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 26 лютого 2019 року про відмову у відкритті провадження у справі, ухвалу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12 березня 2019 року про зупинення провадження у справі, ухвалу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19 березня 2019 року про повернення заяви позивачеві залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказав на те, що відповідачі вчинили ряд злочинів. При цьому позивач просив суд забезпечити проведення розслідування злочинних дій ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, провести судовий розгляд справи та притягнути відповідачів до кримінальної відповідальності. Ці питання мають вирішуватися в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги ОСОБА_1: про передачу справи до прокуратури, поліції, щоб "засадити цих хуліганів-сусідів на поліграф, допит згідно протоколу"; про прийняття згідно Кримінального кодексу та Закону про захист тварин судового рішення, яке "покладе край цьому злочинному угрупуванню садистів-зоофобів, отравителів та їх співучасників по серійним отруєнням у місті Старокостянтинові"; про засудження винних осіб до покарання за хуліганство, злісне шкідництво, серійні отруєння, - віднесені до кримінальної юрисдикції та не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції керувався тим, що провадження у справі підлягає зупиненню на час розгляду питання про відвід. Відповідно до частин 1 , 3 статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частин 1 , 3 статті 40 ЦПК України. Такому судді не може бути заявлений відвід. З положень пункту 7 частини 1 статті 252, пункту 11 частини 1 статті 253 ЦПК України випливає, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку надходження заяви про відвід, до вирішення питання про відвід. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 заявив головуючому у справі судді відвід з підстав, передбачених статтею 36 ЦПК України. Суд першої інстанції визнав відвід Остапчука О. С. необґрунтованим і передав вирішення цього питання іншому судді, визначеному в порядку частини 1 статті 33 ЦПК України. У зв'язку з цим суд правомірно зупинив провадження у справі до вирішення питання про відвід. Позовна заява ОСОБА_1 за своїм змістом не відповідає вимогам частини 3 статті 175 ЦПК України, а саме не містить передбачених законом відомостей, у зв'язку з чим ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 26 лютого 2019 року позовну заяву залишено без руху та встановлено строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків. У встановлений судом строк ОСОБА_1 недоліки не усунув. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано визнав позовну заяву ОСОБА_1 неподаною та повернув її позивачеві.

14 травня 2019 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвали Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 26 лютого 2019 року, від 12 березня 2019 року, від 19 березня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 травня 2019 року (повний текст якої складено 16 квітня 2019 року) і прийняти правосудне рішення.

Касаційна скарга мотивована тим, що горе-судді замість осуду очевидних злочинів надсилають пустопорожню макулатуру, якою покривають, оббілюють, виправдовують буквально всі без винятку кримінальні та корупційні злочини, тому що по суті є злочинцями "у кубі", співучасниками, адвокатами диявола заради особистої вигоди.

З мотивів кругової поруки, судової корупції на користь злочинного угруповання суди продублювали без вивчення матеріалів позивача беззаконні ухвали корупціонерів суддів через власну професійну невідповідність судовій владі у якості державних суддів.

Верховний Суд дослідив подану касаційну скаргу, за результатами чого дійшов висновку, що скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню з таких підстав.

Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пункту 4 частини 4 статті 393 ЦПК України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 не наведено згаданих підстав касаційного оскарження, не зазначено, які саме норми матеріального права були неправильно застосовані або які норми процесуального права були порушені судами першої та апеляційної інстанцій і в чому полягають ці порушення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи, що заявник не виконав вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судового рішення, скарга підлягає поверненню заявнику.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 389, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 26 лютого 2019 року, від 12 березня 2019 року, від 19 березня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 травня 2019 року повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. А. Стрільчук