Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.03.2021 року у справі №600/173/18

Ухвала

02 березня 2021 року

м. Київ

справа № 600/173/18

провадження № 61-2957ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М.

М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 22 вересня 2020 року у складі судді: Гриновець О. Б., та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 січня 2021 року у складі суддів: Бершадської Г. В., Гірського Б. О., Ходоровського М. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, у якому просила змінити розмір аліментів, визначених рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 24 квітня 2013 року та стягнути з відповідача аліменти на її користь на доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000,00 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 22 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 13 січня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Збільшено розмір аліментів, встановлений рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 24 квітня 2014 року в справі № 600/481/13-ц та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 2 000,00 грн, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

22 лютого 2021 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 22 вересня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 січня 2021 року. ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права і просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути аліменти з моменту звернення з позовною заявою.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що справа є малозначною, однак справа має виняткове значення для неї, оскільки, під час розгляду справи, який тривав майже три роки, вона недоотримувала необхідних мінімальних коштів на утримання дитини з інвалідністю. Окрім цього, позивач зазначає, що справа має суспільний інтерес, оскільки саме з вини суду було грубо порушено конституційні права людини. Проте ОСОБА_1 не обґрунтовує в чому проявляється виняткове значення для неї цієї справи та чому справа становить значний суспільний інтерес. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженимисудовимирішеннями. І, відповідно, не свідчить, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для позивача.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Вказівка в резолютивній частині постанови Тернопільського апеляційного суду від 13 січня 2021 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржені рішення ухвалено у малозначній справі.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v.
CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржені рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 22 вересня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 січня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук