Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.12.2020 року у справі №643/2116/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 643/2116/20

провадження № 61-17415ск20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В.

А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради "Обласний клінічний протитуберкульозний диспансер № 7",

заінтересована особа - Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради "Обласний протитуберкульозний диспансер № 1",

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Ходаковський Юрій Васильович, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 23 жовтня 2020 року у справі за заявою Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласний клінічний протитуберкульозний диспансер № 7", заінтересована особа - Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради "Обласний протитуберкульозний диспансер № 1", про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 до протитуберкульозного диспансеру,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року Комунальне некомерційне підприємство (далі - КНП) Харківської обласної ради "Обласний клінічний протитуберкульозний диспансер № 7" звернулося із до суду заявою про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 до протитуберкульозного диспансеру, заінтересована особа - Комунальне некомерційне підприємство (далі - КНП) Харківської обласної ради "Обласний протитуберкульозний диспансер № 1".

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 3 березня 2020 року заяву задоволено.

Застосовано до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, госпіталізацію у примусовому порядку до КНП Харківської обласної ради "Обласний протитуберкульозний диспансер № 1" на строк протягом часу наявності підстав, за якими було проведено госпіталізацію, але не більше ніж на три місяці.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 27 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 3 березня 2020 року залишено без руху, надано заявнику десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 29 липня 2020 року продовжено ОСОБА_1 встановлений судом процесуальний строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі від 27 квітня 2020 року, який не може перевищувати двадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 3 березня 2020 року повернено особі, яка її подала.

Постановляючи ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявником вимог ухвали Харківського апеляційного суду від 27 квітня 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху не виконано, тому наявні підстави для визнання її неподаною та повернення заявнику.

Не погоджуючись із ухвалою Харківського апеляційного суду від 23 жовтня 2020 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Ходаковський Ю. В., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене судове рішення і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

З аналізу статті 389 ЦПК України убачається, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.

Касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Ходаковський Ю. В., обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права і порушено норми процесуального права. Заявник вказує, що за подання апеляційної скарги не передбачено сплату судового збору з огляду на пункт 12 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір".

Згідно з положеннями частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною 5 статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга заявника є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Пунктом 3 частини 4 статті 356 ЦПК України установлено, що до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 2 статті 357 ЦПК України установлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених Частиною 2 статті 357 ЦПК України, застосовуються положення Частиною 2 статті 357 ЦПК України.

Згідно із частиною 1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у частиною 1 статті 185 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Суд апеляційної інстанції установив, що апеляційна скарга ОСОБА_1 вимогам статті 356 ЦПК України не відповідала, і дійшов обґрунтованого висновку про залишення апеляційної скарги без руху.

Заявнику необхідно було подати до апеляційного суду документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Судом апеляційної інстанції установлено, що на виконання вимог ухвали від 27 квітня 2020 року заявником не надано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до частини 3 статті 185 ЦПК України якщо позивач

відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені частини 3 статті 185 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відповідно до частини 7 статті 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Харківський апеляційний суд, встановивши, що недоліки апеляційної скарги не усунено, дійшов обґрунтованого висновку про визнання апеляційної скарги ОСОБА_1 неподаною та повернення її заявнику.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Ходаковський Ю. В., на ухвалу Харківського апеляційного суду від 23 жовтня 2020 року є необґрунтованою, правильне застосовування норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення. Судове рішення касаційного суду за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Ходаковський Ю. В., не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Ходаковський Ю.

В., про те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки він від обов'язку сплати судового збору звільнений з огляду на пункт 12 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір", спростовуються наступним.

Відповідно до пункту 12 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання заяви про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.

Зазначені доводи про те, що заявник звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі на підставі пункту 12 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір",є необґрунтованими, оскільки пункту 12 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" передбачає звільнення від сплати судового збору за подання заяви; звільнення особи, яка не є заявником, від сплати судового збору за оскарження судового рішення у апеляційному порядку законом не передбачено.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 повинен сплатити судовий збір, оскільки він не є заявником у справі, і на нього не поширюються положення законодавства щодо звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі за заявою про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.

Відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду апеляційної скарги на рішення ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Таким чином, за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі, передбаченому підпунктом 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір".

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1996 року у справі "Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції",

пункти 37,38 рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі "Бруалла Гомесде ла Торре проти Іспанії").

Оскільки оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, постановленим із додержанням норм процесуального права і підстави для його скасування відсутні, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Ходаковський Ю. В., на ухвалу Харківського апеляційного суду від 23 жовтня 2020 року суд відмовляє.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Ходаковський Юрій Васильович, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 23 жовтня 2020 року у справі за заявою Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласний клінічний протитуберкульозний диспансер № 7", заінтересована особа - Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради "Обласний протитуберкульозний диспансер № 1", про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 до протитуберкульозного диспансеру.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити адвокату Ходаковському Юрію Васильовичу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук

М. Ю. Тітов