Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.09.2020 року у справі №208/6819/17

Ухвала

08 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 208/6819/17

провадження № 61-12741ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є.

В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м.

Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь суму майнової відповідальності (3 % річних) у розмірі 15 279,59 грн; відшкодування з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 139 953,60 грн; відшкодування упущеної вигоди в розмірі 93 621,89 грн; моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що 10 лютого 2015 року між нею та ПАТ "Дельта Банк" був укладений договір банківського вкладу (депозит) "Лояльний" в доларах США № 006-03519-100215 на суму 7 340 доларів США зі сплатою 9,25 % річних. Договір закінчився 12 березня 2015 року, свої зобов'язання з повернення вкладу банк не виконав. Відповідно до закону Фонд гарантування вкладів фізичних осіб гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, вклад якого закінчився 12 березня 2015 року у розмірі та в строк встановлений законом, не пізніше двох місяців з дня запровадження у банку тимчасової адміністрації, тобто не пізніше 02 травня 2015 року, як невиконане зобов'язання банку. Перше оголошення про здійснення виплат вкладникам АТ "Дельта Банк" за договорами банківського вкладу, термін дії яких закінчився до 25 березня 2015 року включно, було розміщено на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 03 липня 2015 року, а не до 02 травня 2015 року, як вимагає закон. Після звернення до Фонду їй було повідомлено, що уповноважена особа визнала її договір вкладу нікчемним.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2016 року до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта банк" щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) були визнанні протиправними. Враховуючи наведене, позивач просила позов задовольнити.

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області рішенням від 03 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2020 року, в задоволенні позову відмовив.

22 серпня 2020 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102 грн.

Предметом позову у цій справі є стягнення суми майнової відповідальності (3 % річних) у розмірі 15 279,59 грн; відшкодування з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 139 953,60 грн; відшкодування упущеної вигоди в розмірі 93 621,89 грн та стягнення моральної шкоди в розмірі 50 000 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 250 = 525 500 грн).

Посилання в касаційній скарзі на те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для ОСОБА_1 не свідчить про наявність підстав, передбачених підпунктом "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, оскільки доводи заявника полягають у її незгоді з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та вказують на її особистий інтерес у цій справі, яка ознак особливого значення для суспільства не містить. Незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями не є сама по собі обставиною, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення для учасника справи, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Також, посилання заявника в касаційній скарзі на те, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки викладені в оскаржуваних судових рішеннях висновки не узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду, як на підставу касаційного оскарження судових рішень в цій справі, є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд також врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі "Azyukovska v. Ukraine" ("Азюковська проти України") рішення від 09 жовтня 2018 року.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Зазначення у постанові Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2020 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки справа є малозначною, а тому ухвалені у ній судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, а також інші заявлені нею клопотання.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев

С. Ю. Бурлаков

Є. В. Коротенко