Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.06.2019 року у справі №462/4785/17

Ухвала

Іменем України

03 липня 2019 року

м. Київ

справа № 462/4785/17

провадження № 61-10431ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В.

О.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м.

Львова від 08 серпня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення завдатку у подвійному розмірі,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з указаним позовом до ОСОБА_1, у якому просила стягнути із відповідача суму завдатку у подвійному розмірі 9 456 дол. США.

В обґрунтування позову зазначала, що 11 січня 2017 року між нею та відповідачем укладено попередній договір про продаж квартири АДРЕСА_1, яка належить відповідачу на праві власності. Для укладення договору вона надала відповідачу завдаток у розмірі 4 728 дол. США. Однак відповідач відмовився здійснити продаж даної квартири та не бажає повертати кошти.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 08 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 4 728 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 08 серпня 2018 року становить 127 750 грн 56 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суди, частково задовольняючи позов ОСОБА_2, керуючись статтею 1212 ЦК України, виходили з того, що неукладений правочин не породжує для сторін жодних наслідків, передані позивачем кошти ОСОБА_1 є коштами, що набуті та перебувають у нього без достатніх правових підстав.

У травні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 08 серпня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає, що суди, у порушення вимог частини 2 статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення за власної ініціативи вийшли за межі позовних вимог, оскільки позивачем була пред'явлена вимога про повернення завдатку у подвійному розмірі, а не повернення авансу.

Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржувані судові рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 08 серпня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року необхідно відмовити з огляду на наступне.

Частиною 4 статті 394 ЦПК України передбачено, що у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті провадження, якщо, зокрема, правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 10 січня 2017 року.

Відповідно до розписки від 11 січня 2017 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 4 728 дол. США як завдаток за продаж квартири АДРЕСА_1.

Як вбачається із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 10 січня 2017 року на все нерухоме майно, зокрема, квартиру АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_1, накладено арешт, з тих причин договір купівлі-продажу між сторонами не було укладено.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Також, згідно статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Зважаючи на вимоги статті 570 ЦК України, розписку ОСОБА_1 та передані за такою розпискою кошти не можна вважати завдатком.

Так, відповідно до статті 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Зважаючи на вказане, завдатком є сума яка передається за вже укладеним договором, як частина коштів необхідних до сплати за договором, а зважаючи на те, що жодного договору укладено не було таку суму слід було б вважати авансом.

Разом з тим, враховуючи, що неукладений правочин не породжує для його сторін жодних наслідків, передані позивачем грошові кошти у розмірі 4 728 дол. США. ОСОБА_1 слід вважати коштами, що набуті та перебувають у нього без достатніх правових підстав (стаття 1212 ЦК України).

Відповідно до вказаного, а також заявлених, зокрема, і вимог про їх повернення, суди дійшли правильного висновку про необхідність стягнення грошових коштів у розмірі 4 728 дол. США. з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2

Із оскаржуваних судових рішень, доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд у порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 та 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 08 серпня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення завдатку у подвійному розмірі відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов