Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.07.2019 року у справі №337/1706/18

УХВАЛА

08 липня 2019 року

м. Київ

справа № 337/1706/18

провадження № 61-12385ск19

Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Бурлакова С. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м.

Запоріжжя від 25 лютого 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 травня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, збільшення розміру додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини та стягнення 50% понесених витрат,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Хортицького районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1, в якому просила змінити розмір аліментів, що стягуються на її користь на утримання дитини до ј частини усіх доходів ОСОБА_1, додаткові витрати на утримання дитини в розмірі 1 000 грн, щомісячно, та стягнути на її користь кошти в розмірі 1 932 грн 93 коп. у відшкодування 50% понесених додаткових витрат на дитину.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 23 травня 2019 року, позов задоволено частково. Змінено розмір аліментів, встановлений рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2005 року в справі № 2-4052/2005, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 211 грн, щомісячно, на 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, та у подальшому стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі по 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідно віку, і до досягнення дитиною повноліття. Змінено розмір додаткових витрат на утримання дитини, встановлений рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2005 року в справі № 2-4052/2005, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 150 грн, щомісячно, на 850 грн, та у подальшому стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 850 грн, щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 664 грн 63 коп. у рахунок відшкодування 50% понесених витрат на лікування дитини. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

21 червня 2019 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 лютого 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 травня 2019 року.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 05 липня 2019 року для розгляду справи визначено суддю-доповідача Бурлакова С. Ю.

Дослідивши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, з огляду на наступне.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.

Предметом позову в даній справі є зміна розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, збільшення розміру додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини та стягнення 50% понесених витрат на утримання дитини.

Відповідно до статті 181 Сімейного кодексу України зазначені вище способи утримання дитини відносяться до аліментів.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову в позовах про стягнення аліментів визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Як убачається з матеріалів касаційного провадження та оскаржуваних судових рішень ОСОБА_2 просила змінити розмір аліментів, що стягуються на її користь на утримання дитини до ј частини усіх доходів ОСОБА_1, додаткові витрати на утримання дитини в розмірі 1 000 грн, щомісячно, та стягнути на її користь кошти в розмірі 1 932 грн 93 коп. у відшкодування 50% понесених додаткових витрат на дитину, а отже ціна позову в даній справі станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1921*100=192 100 грн).

Отже зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якої одним із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що справа має виняткове значення для нього, оскільки задоволення позовних вимог у вказаній справі призведе до неспроможності у подальшому забезпечувати в рівному обсязі усіх дітей, а також позбавить можливості утримувати непрацездатних батьків. Наведені обставини є необґрунтованими. Особа, яка подала касаційну скаргу не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями ЦПК України могли вимагати касаційного розгляду справи.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства і не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі "Пелевін проти України" від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням вказаного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 лютого 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 травня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, збільшення розміру додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини та стягнення 50% понесених витрат.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ю. Бурлаков