Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.10.2020 року у справі №636/83/18

Ухвала

05 жовтня2020 року

м. Київ

справа № 636/83/18

провадження № 61-13636ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 04 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до акціонерної компанії "Харківобленерго" (теперішня назва - акціонерне товариство "Харківобленерго) про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся із позовом до акціонерної компанії "Харківобленерго" (теперішня назва- акціонерне товариство "Харківобленерго) про захист прав споживачів та з урахуванням уточнень просив суд:

- визнати незаконними дії і бездіяльність АК "Харківобленерго" (далі -

АК "Харківобленерго") щодо тимчасового припинення електропостачання за адресою: АДРЕСА_1 без попередніх повідомлень і без надання інформації про причини відключень на протязі періоду часу з грудня 2014 року по лютий 2018 року загальною тривалістю понад 350 годин;

- визнати незаконними дії і бездіяльність АК "Харківобленерго" щодо заміни електролічильника 01 вересня 2017 року і 13 жовтня 2017 року за адресою: АДРЕСА_1 і встановлення нового електролічильника в неналежному місці на висоті

8 метрів;

- визнати незаконними дії і бездіяльність АК "Харківобленерго" щодо безпідставного істотного завищення рахунку на 705 грн за спожиту електроенергію за липень 2017 року за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язати АК "Харківобленерго" встановити електролічильник за адресою: АДРЕСА_1, узгодивши зі споживачем тип, марку електролічильника і місце його розташування у будинку чи його прибудові, забезпечивши споживачу можливість зняття показань лічильника;

- зобов'язати АК "Харківобленерго" повернути зайво сплачені кошти у розмірі 705
грн, сплачені ним за енергопостачання у липні 2017 року з урахуванням інфляційних витрат і процентів за користування чужими коштами - 1 007,36 грн;

- стягнути з АК "Харківобленерго" п'ятикратну вартість недовідпущеної електроенергії у результаті тимчасового припинення енергопостачання за період часу з грудня 2014 року по лютий 2018 року загальною тривалістю понад 350 годин у розмірі 2 257,5 грн;

- стягнути з АК "Харківобленерго" на його користь санкції за відмову у реалізації його права на вільний вибір послуги по заміні електролічильника у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 8 500 грн;

- стягнути з АК "Харківобленерго" завдану моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до АК "Харківобленерго" (теперішня назва - акціонерне товариство "Харківобленерго) про захист прав споживачів, та з урахуванням уточнень просив суд:

- визнати незаконними дії і бездіяльність АК "Харківобленерго" щодо тимчасового припинення електропостачання за адресою: АДРЕСА_1 без попередніх повідомлень і без надання інформації про причини відключень на протязі періоду часу з грудня 2014 року по лютий 2018 року загальною тривалістю понад 350 годин;

- визнати незаконними дії і бездіяльність АК "Харківобленерго" щодо заміни електролічильника 01 вересня 2017 року і 13 жовтня 2017 року за адресою: АДРЕСА_1 і встановлення нового електролічильника в неналежному місці на висоті 8 метрів;

- визнати незаконними дії і бездіяльність АК "Харківобленерго" щодо безпідставного істотного завищення рахунку на 705 грн за спожиту електроенергію за липень 2017 року за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язати АК "Харківобленерго" встановити електролічильник за адресою: АДРЕСА_1, узгодивши зі споживачем тип, марку електролічильника і місце його розташування у будинку чи його прибудові, забезпечивши споживачу можливість зняття показань лічильника;

- зобов'язати АК "Харківобленерго" повернути зайво сплачені кошти у розмірі 705
грн, сплачені ним за енергопостачання у липні 2017 року з урахуванням інфляційних витрат і процентів за користування чужими коштами - 1 007,36 грн;

- стягнути з АК "Харківобленерго" п'ятикратну вартість недовідпущеної електроенергії у результаті тимчасового припинення енергопостачання за період часу з грудня 2014 року по лютий 2018 року загальною тривалістю понад 350 годин у розмірі 2 257,5 грн;

- стягнути з АК "Харківобленерго" на його користь санкції за відмову у реалізації його права на вільний вибір послуги по заміні електролічильника у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 8 500 грн;

- стягнути з АК "Харківобленерго" завдану моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 07 травня 2019 року позови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 об'єднані в одне провадження.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 04 березня 2020 року в задоволені позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Чугуївського міського суду Харківської області

від 04 березня 2020 року залишено без змін.

11 вересня 2020 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали касаційну скаргу на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 04 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року.

Частиною 1 статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог Частиною 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 реалізували своє право на апеляційний перегляд справи № 636/83/18.

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи

від 07 лютого 1995 року скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа "Зубац проти Хорватії", № 40160/12) вказав на обмеженість доступу до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Леваж Престасьон Сервіс" проти Франції", у справі "Шамоян проти Вірменії").

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами визнаються справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму доходів громадян.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята

статті 19 ЦПК України).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявлено вимоги про захист прав споживачів та ціна позову у справі не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (525 500 грн).

Отже, справа, на судові рішення у якій подана касаційна скарга, належить до категорії малозначних в силу закону.

Колегією суддів досліджено та взято до уваги категорію справи та предмет позову, значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Сама по собі незгода позивачів із висновками судів попередніх інстанцій та наданою ним оцінкою доказам у справі не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі; справу розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору; наявність випадків передбачених підпунктами а) - г) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України колегією суддів не встановлено, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, частиною 1 , пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 04 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року в цивільній справі № 636/83/18.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особам, які подали касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта