Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.04.2021 року у справі №404/4882/19

Ухвала

03 червня 2021 року

м. Київ

справа № 404/4882/19

провадження № 61-6679ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 листопада 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про визнання права на частину в нерухомому майні,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про визнання права на частину в нерухомому майні.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 05 вересня 2005 року її син - ОСОБА_2 оформив на себе квартиру АДРЕСА_1. Для придбання зазначеної квартири вона надала власні кошти у розмірі 7 000,00 дол США, іншу частину вартості квартири - 7 000,00 дол США оплачено із кредитних коштів, що надані Акціонерним товариством "Укрсиббанк" згідно з кредитним договором від 05 вересня 2005 року № 011-390/в-11. Причиною, через яку на відповідача оформлено купівлю-продаж всієї квартири, а не частки пропорційно внесених коштів є те, що під час оформлення кредитного договору з'ясувалося, що згідно з правилами Акціонерного товариства "Укрсиббанк", вона як пенсіонерка не може бути співвласником нерухомого майна, яке у подальшому буде передано в іпотеку. Тому було прийнято рішення, що крім укладання договору іпотеки на квартиру, інший її син - ОСОБА_4 на прохання матері виступить додатковим поручителем за кредитом, а саме нерухоме майно буде оформлене на відповідача і вона матиме можливість користуватися ним як співвласник. Погашення заборгованості за кредитним договором від 05 вересня 2005 року № 011-390/в-П відбувалося у тому числі за її кошти.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із 29.10.2005 перебували у шлюбі, який розірвано 04 березня 2016 року. На розгляді Кіровського районного суду м. Кіровограда перебуває справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на квартиру, поділу спільно набутого майна, визнання факту спільного проживання подружжя із жовтня 2003 року по день укладення шлюбу - 29 жовтня 2005 року.

У зв'язку із тим, що ОСОБА_3 подала позов про визнання права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 та поділу спільно набутого майна, вона вважає, що її права, як особи, яка надала відповідачу власні кошти на придбання нерухомого майна, порушено і вимушена звернутися за їх захистом до суду.

Враховуючи наведені обставини, позивач просила визнати за нею право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 18 березня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмолено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона для придбання спірної квартири надавала відповідачу кошти у розмірі 7 000,00 дол. США, а також здійснювала погашення кредиту ОСОБА_2.

Визнання позову ОСОБА_5 порушує права, свободи та інтереси третьої особи у справі - ОСОБА_3, оскільки спірна квартира АДРЕСА_1 є предметом розгляду цивільної справи № 404/3777/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності, її поділ, а також встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

19 квітня 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 листопада 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 березня 2021 року у вказаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2021 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано заявниці строк на усунення недоліків, а саме: обґрунтувати розмір судового збору виходячи із вартості спірного майна та сплатити його із урахуванням уже сплаченого судового збору.

У травні 2021 року до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, а саме: заява про усунення недоліків касаційної скарги, у якій зазначено про те, що вартість спірного майна складає 329 311,72 грн.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Предметом позову у цій справі є визнання права власності на частину нерухомого майна вартістю 329 311,72 грн, що є меншим, ніж двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (567 500,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 листопада 2020 року та постанова Кропивницького апеляційного суду від 18 березня 2021 року не підлягають касаційному оскарженню.

Касаційна скарга не містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.

При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень про відмову у відкритті касаційного провадження.

Оскільки, касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, та касаційна скарга не містить посилань на передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що є меншим, ніж двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 листопада 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про визнання права на частину в нерухомому майні відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик