Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №199/7442/17

Ухвала

23 липня 2018 року

м. Київ

справа № 199/7442/17

провадження № 61-39886ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року Публічне акціонерну товариство "Дельта Банк" (Далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вимоги позову обґрунтовувались тим, що 26 квітня 2013 року ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1, шляхом акцентування банком пропозиції клієнта, уклали кредитну угоду відповідно до заяви №002-03515-260413, згідно якої ОСОБА_1 отримав кредитну лінію у розмірі 45 400 грн. та зобов'язувався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки і в порядку, встановленому кредитним договором. Банк належним чином виконав свої зобов'язання та надав відповідачу вказану вище суму грошових коштів, однак, відповідач умови договору не виконує, у зв'язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 58 226,02 грн, яку просив стягнути в судовому порядку.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2018 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитною лінією у сумі 58 226,02 грн, яка складається: прострочене тіло кредиту - 37 196,03 грн; заборгованість за відсотками 21
029,99 грн. Вирішено питання судових витрат.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської від 19 червня 2018 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2018 року змінено: зменшено стягнуту з ОСОБА_1 заборгованість за відсотками з 21

029,99 грн до 3 609,17 грн та зменшено загальну суму заборгованості за кредитною лінією з 58 226,02 грн до 40 805,20 грн.

28 червня 2018 року представником відповідача подано касаційну скаргу на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга містить посилання на підпункти "а", "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, як на підставу оскарження судових рішень у малозначній справі.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є стягнення 58 226,02 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (176 200 грн), а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною.

Верховний Суд, перевіривши доводи скарги, вважає, що наведені заявником обставини не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом "а", "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності якого рішення у малозначній справі може бути предметом касаційного перегляду.

Так у відповідності до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Посилання заявника на те, що суди при розгляді справи не врахували правові висновки ВСУ, як на наявність підстави, передбаченої підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, а саме: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, Верховний Суд вважає необґрунтованим, оскільки зі змісту оскаржуваних рішень не вбачається, що при їх ухваленні суди відступили від указаних висновків.

Посилання заявника на те, що сума коштів, стягнута оскаржуваними судовими рішеннями, є значною для заявника, як на наявність підстави, передбаченої підпунктом "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, а саме: справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, Верховний Суд вважає безпідставним, оскільки заявником таке твердження нічим не обґрунтованою, а стягнуті суми не перевищують розмір отриманого відповідачем кредиту.

Вищевикладене свідчить про те, що посилання заявника на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, є необґрунтованими.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює ціну позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, то вона поширюються й на касаційне провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ураховуючи, що оскаржувані судові рішення прийнято у малозначній справі, а випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ступак