Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.08.2020 року у справі №225/547/20

УХВАЛА

31 липня 2020 року

м. Київ

справа № 225/547/20

провадження № 61-10684ск 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства на рішення Дзержинського районного суду Донецької області від 05 березня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 17 червня 2020 року у справі за позовом Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року КП "Компанія "Вода Донбасу" в особі Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за водопостачання та водовідведення у загальному розмірі 11 756,56 грн.

В обґрунтування позову зазначав, що відповідно до п.1 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, позивачем надавались послуги з водопостачання та водовідведення відповідачеві. Зокрема, для розрахунку за надані послуги відповідачу було відкрито особистий рахунок №103361. Вартість отриманих послуг з водопостачання та водовідведення відповідач оплачував не в повному обсязі, в результаті чого за період з 01 березня 2017 року по 01 січня 2020 року виникла заборгованість по оплаті наданих послуг у сумі 11 756,56 грн., яку разом з судовими витратами просив стягнути з відповідача.

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 05 березня 2020 року, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного суду від 17 червня 2020 року, у задоволенні позову було відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки обов'язок з повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортуванню та монтажу) засобів вимірювальної техніки, а також, відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, законодавцем було покладено саме на суб'єкта господарювання, тобто, на позивача у справі, то нарахування вартості послуг за водопостачання та водовідведення за загальними нормами споживання є незаконним.

17 липня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства на рішення Дзержинського районного суду Донецької області від 05 березня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 17 червня 2020 року, в якій просило скасувати ці оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Верховний Суд, вивчивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржувані судові рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 102,00 грн.

Ціна позову у даній справі становить 11 756,56 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн х 100 = 210 200,00 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ("Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки скаржник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства на рішення Дзержинського районного суду Донецької області від 05 березня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 17 червня 2020 року у справі за позовом Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров