Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.04.2019 року у справі №559/620/17

Ухвала

26 березня 2019 року

м. Київ

справа № 559/620/17

провадження № 61-5463ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., розглянув касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 18 жовтня

2018 року, ухвалене у складі судді Ралець Р. В., та постанову Рівненського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів:

Гордійчук С. О., Боймиструк С. В., Шимків С. С., у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Дубенський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області, про визнання права власності, зняття арешту з майна, виключення його з акту опису та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У березні 2018 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності, зняття арешту з майна, виключення його з акту опису та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 14 червня 2016 року державним виконавцем Дубенського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області Кононюк В. О. з примусового виконання виконавчого листа №559/1105/15-ц складено акт опису майна, що належить йому та необхідне для здійснення підприємницької діяльності.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 18 жовтня 2018 року у задоволені позову ФОП ОСОБА_1 відмовлено за необгрунтованістю.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року, апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 18 жовтня 2018 року без змін.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У березні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ФОП ОСОБА_1, в якій він просив скасувати рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 18 жовтня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необгрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом спору в даній справі є вимоги про визнання права власності, зняття арешту з майна, виключення його з акту опису та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

Ураховуючи зазначене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обгрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 18 жовтня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Дубенський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області, про визнання права власності, зняття арешту з майна, виключення його з акту опису та витребування майна з чужого незаконного володіння, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя Г. І. Усик