Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.09.2018 року у справі №390/1519/16ц

Ухвала

Іменем України

28 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 390/1519/16-ц

провадження № 61-41319ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С.,

Сімоненко В. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 28 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області

від 18 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ майна,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ майна.

Позовна заява мотивована тим, що з 1993 року до квітня 2016 року сторони проживали однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу у квартирі АДРЕСА_1. За час проживання всі отримані доходи витрачали за спільною згодою.

Так, 11 липня 2006 року сторони за спільні кошти купили квартиру АДРЕСА_2 За домовленістю квартира була придбана для проживання сина ОСОБА_7 з його сім'єю, який особисто за свої кошти здійснив ремонт цієї квартири, замінив сантехніку, поставив металопластикові вікна. Відповідач у спірній квартирі не проживав, жодних коштів на її ремонт не надавав.

Також сторони 26 липня 2008 року спільно придбали автомобіль Honda Accord, яким користується відповідач.

Встановлення факту проживання однією сім'єю необхідно для поділу спільного сумісного майна відповідно до статті 74 СК України.

На підставі викладеного ОСОБА_5 просила: встановити юридичний факт проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 01 січня 2004 року до квітня 2016 року; в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2; у порядку поділу спільного майна подружжя залишити за ОСОБА_4 право власності на автомобіль Honda Accord; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію за різницю вартості автомобіля Honda Accord, яка буде встановлена товарознавчою експертизою.

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 28 грудня 2017 року позов задоволено.

Встановлено юридичний факт проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 01 січня 2004 року до квітня 2016 року.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2.

У порядку поділу спільного майна подружжя залишено за ОСОБА_4 право власності на автомобіль Honda Accord.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію за різницю вартості автомобіля Honda Accord у розмірі 11 916,82 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 2 191,70 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 292,56 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зібраними у справі доказами підтверджено факт проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року до квітня 2016 року, під час якого за спільні кошти вони придбали квартиру № АДРЕСА_2 та автомобіль Honda Accord. Вартість спірного автомобіля встановлена висновком експертизи.

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 червня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами факт його спільного проживання з позивачем однією сім'єю у вищевказаний період, а також факт придбання ними спірного майна.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України встановлено, що суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України у справі

з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також

у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити

у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Суди встановили, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року до квітня 2016 року, що підтверджується, зокрема довідкою Виконавчого комітету Вільненської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області від 08 липня 2016 року, показаннями свідків, які допитані в судовому засіданні, тощо.

В період фактичних шлюбних відносин сторонами придбано квартиру АДРЕСА_2, що підтверджується договором купівлі-продажу від 11 липня 2006 року, а також автомобіль Honda Accord, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Відповідно до висновку експерта вартість автомобіля Honda Accord складає 23
833,64 грн.

Відповідно до статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За правилами статті 74 СК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 статті 74 СК України.

Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 4 статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Таким чином, вирішуючи спір, суди з дотриманням вимог процесуального закону повно та всебічно з'ясували обставини справи, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки сторони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року до квітня 2016 року, під час якого за спільні кошти придбали квартиру АДРЕСА_2 та автомобіль Honda Accord. Вартість спірного автомобіля встановлена висновком експертизи.

При цьому відповідач не спростував факт спільного проживання з позивачем однією сім'єюу вищевказаний період належними та допустимими доказами, а також факт придбання ними спільно вказаного майна.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність рішень не впливають, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

За правилом пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 та 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ майна, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 28 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області

від 18 червня 2018 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

В. С. Висоцька

В. М. Сімоненко