Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.03.2020 року у справі №686/25666/18

Ухвала

28 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 686/25666/18

провадження № 61-4193ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М.,

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Латюка Петра Яковича на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 лютого 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_2 зазначала, що вона і відповідач є власниками по Ѕ частки квартири АДРЕСА_1. Позивачка вказує, що ОСОБА_1 користується квартирою на власний розсуд, а на неодноразові намагання ОСОБА_2 вселитись та отримати ключі від квартири, відповідач не реагує. Порядок користування квартирою між сторонами ні в договірному ні в судовому порядку не вирішено. Зважаючи на факт чинення перешкод у вселенні та користуванні квартирою, позивачка просила суд усунути вказані перешкоди шляхом вселення та зобов'язати ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод у користуванні спірним житловим приміщенням.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 12 квітня 2019 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання частково недійсним свідоцтв про право на спадщину за заповітом, про визнання права власності на обов'язкову частку у спадщині, поділ спадкового майна визнано неподаною та повернуто позивачу.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 23 жовтня 2019 року позовні вимоги задоволено. Вирішено усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення та зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкод позивачеві у користуванні зазначеною квартирою. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 03 лютого 2020 року апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги в частині вселенення, суд першої інстанції з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_2 є власником частини спірної квартири.

У березні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Латюка П. Я. на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 лютого 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для усунення її недоліків, запропоновано подати документ про сплату судового збору. Також визначено строку на виконання вимог ухвали суду та попереджено про наслідки їх не виконання.

У квітні 2020 року на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 25 березня 2020 року представник заявника надіслав засобами поштового зв'язку матеріали на усунення недоліків.

Вказані в ухвалі недоліки у встановлений судом строк усунено.

Представник заявника просить скасувати оскаржувані рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не застосували положення статті 358 ЦК України, а тому дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для вселення відповідача.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2018 року у справі № 654/761/15-ц (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України), а також на порушення норм процесуального права щодо розгляду судом першої інстанції справи за відсутності відповідача та його представника, належним чином не повідомлених про дату, час та місце розгляду справи.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необгрунтованою.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За змістом пункту 1 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Із касаційної скарги вбачається, що вона є необгрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є власниками по Ѕ частці квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 06 жовтня 2017 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Хмельницької державної нотаріальної контори Латюк І. М., Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06 жовтня 2017 року, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, копією спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є не порушеним (стаття 41 Конституції України).

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частина 1 та 2 статті 319 ЦК України).

У силу частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення, будинку або його частини, вимагати будь-яких усунень порушень його права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі зазначеної норми права, є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 521/17805/16-ц, 16 січня 2019 року у справі №309/2477/16-ц та від 06 квітня 2020 року у справі № 754/14843/16-ц.

Відповідно до частини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтями 12, 81 ЦПК України.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Установивши, що позивач надала, належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідач чинить їй перешкоди у вселенні до належної їй на праві власності частки спірної квартири, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для вселення позивача.

Аргументи касаційної скарги є ідентичними доводам, що були викладені заявником в апеляційній скарзі, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки апеляційного суду, яким була надана належна оцінка. У силу повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та здійснювати переоцінку доказів.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій застосували норми матеріального права без урахування висновків викладених у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 654/761/15-ц є безпідставними, оскільки наведена постанова Верховного Суду, ухвалене за інших встановлених судами фактичних обставин справи.

Посилання заявника те, що вселення позивача до спірної квартири порушує права інших осіб, які проживають у ній є неспроможними з огляду на наведені вище мотиви.

Доводи заявника щодо порушення судами норм процесуального права, оскільки суд першої інстанції розглянув справу без участі відповідача та його представника та без належного повідомлення їх про дату, час та місце розгляду справи не знайшли свого підтвердження, оскільки про їх повідомлення свідчить розписка про повідомлення представника відповідача про судове засідання призначеного на 23 жовтня 2019 року.

Таким чином, доводи касаційної скарги у цілому зводяться до незгоди заявника ухваленими судовими рішеннями, містять посилання на факти, що були предметом дослідження та оцінки суду, який їх обгрунтовано спростував. Переглядаючи законність та обгрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, Верховний Суд, діючи у межах повноважень визначених статтею 400 ЦПК України, не вправі здійснювати переоцінку доказів та встановлювати нові обставини.

Наведені у касаційній скарзі доводи не свідчать про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Суди повно та всебічно з'ясували обставини справи, правильно застосували норми матеріального права та ухвалили судові рішення з урахуванням висновків викладених у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 521/17805/16-ц. від 16 січня 2019 року у справі №309/2477/16-ц та від 06 квітня 2020 року у справі № 754/14843/16-ц.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2019 року та постанова Хмельницького апеляційного суду від 03 лютого 2020 року, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.

Керуючись пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Латюка Петра Яковича на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 лютого 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко