Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.03.2020 року у справі №621/3150/18

УХВАЛА

29 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 621/3150/18

провадження № 61-4330ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М.

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тимошенка Дмитра Володимировича на постанову Харківського апеляційного суду від 28 січня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Служба у справах дітей по Індустріальному району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом в якому просила визначити місце проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 15 листопада 2019 року, задоволено клопотання відповідача та закрито провадження у справі у зв'язку з відсутністю спору.

Постановою Харківського апеляційного суду від 28 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 15 листопада 2019 року скасовано.

Справу повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Задовольняючи клопотання та закриваючи провадження суд першої інстанції виходив з того, що відповідач заявив клопотання про закриття провадження у зв'язку з відсутністю предмета спору. З огляду повідомлених сторонами обставин, відсутності висновку органу опіки та піклування, який попередньо вирішував би спір між сторонами про визначення місця проживання малолітньої дитини, суд дійшов висновку про відсутність предмета спору, відтак закрив провадження у справі.

Проте з таким висновком судова колегія погодитись не може.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням в апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просив скасувати ухвалу суду першої інстанції як незаконну та необґрунтовану та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на наявність посилань щодо наявності між сторонами неврегульованого питання яке необхідно вирішити у судовому порядку.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу для продовження розгляду, апеляційний суд виходив з наступного.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає (ч. 4 ст. 29 ЦК). Положення ЦК щодо місця проживання дитини уточнюються Сімейним кодексом України, норми якого передбачають обов'язок батьків виховувати та розвивати дитину, утримувати дитину до досягнення вісімнадцяти років (повноліття) і визначають, що місцем проживання дитини є не конкретна адреса, не конкретний населений пункт, а визначення особи, з якою має проживати дитина.

Згідно зі статтею 160 Сімейного кодексу України, місце проживання малолітньої дитини визначається за згодою батьків.

Якщо згоди досягнути не вдалося то спір між батьками вирішують органи опіки та піклування або суд.

У свою чергу порядок вирішення спору судом передбачає звернення зацікавленої особи до суду із відповідним позовом, доводи в якому мають бути підтверджені доказами, що мають істотне значення для вирішення справи. Відповідно до статті 19 Сімейного кодексу України, участь органу опіки та піклування при розгляді даної категорії спорів є обов'язковою та передбачає подання таким органом до суду письмового висновку щодо розв'язання спору.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до частини 4 статті 157 СК України батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.

Предметом даного договору є визначення місця проживання та дії з виховання, навчання, догляду за дитиною або поєднаних цих елементів, спрямованих на забезпечення нормального фізичного, духовного та морального розвитку дитини.

Договір укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідач ухиляється від укладення такого договору, чим порушує насамперед права дитини.

У березні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тимошенко Д. В. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від 28 січня 2020 року, в якій просив скасувати рішення апеляційного суду, та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для усунення її недоліків.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 26 березня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тимошенко Д. В. надіслав засобами поштового зв'язку матеріали на усунення недоліків. Вказані в ухвалі недоліки у встановлений судом строк усунено.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, внаслідок чого безпідставно скасував ухвалу про закриття провадження у справі.

Верховний Суд, вивчивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржуване судове рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України встановлено, що суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Предмет спору - це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте, поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи на новий розгляд, виходив з того, що районний суд передчасно зробив висновки про відсутність між сторонами спору та безпідставно закрив провадження у справі.

Заперечення відповідача, що спір про місце проживання дитини відсутній, належними доказами не підтверджено. Долучена до матеріалів справи копія нотаріально засвідченої заяви від 08 листопада 2018 року про надання згоди на реєстрацію та постійне проживання доньки разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 не можна взяти до уваги, оскільки її наявність у відповідача не спростовує посилання ОСОБА_2 про ухилення від укладення саме договору та реальне виконання дій.

Крім того, позов подано Жуковою 12 листопада 2018 року, що спростовує наміри добровільного вирішення питання, щодо встановлення місця проживання дитини з боку відповідача.

До того ж, позивачка посилалась на те, що у разі визначення місця проживання доньки з нею виникне можливість передбачена статтею 57 СК України, щодо спрощеного виїзду дитини за межі України.

Оскільки, судом апеляційної інстанції встановлено невизначеність у правах і обов'язках сторін даного спору, а тому неможливо стверджувати про відсутність предмета спору у справі.

Закриття провадження у справі можливе лише тоді, коли між сторонами відсутній предмет спору та не існує неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання (постанова Верховного Суду від 03 травня 2018, справа №404/251/17).

Таким чином, доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не спростовуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами.

Зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

За правилом пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись частиною 1 , 2 статті 390 ЦПК України, пунктом 5 частини 2 , частинами 4 та 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Тимошенка Дмитра Володимировича на постанову Харківського апеляційного суду від 28 січня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Служба у справах дітей по Індустріальному району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко