Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.02.2020 року у справі №608/775/19

Ухвала

03 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 608/775/19

провадження № 61-1637ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини.

Позовна заява мотивована тим, що з 21 жовтня 2017 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого народилась дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з матір'ю.

Сторони разом, однією сім'єю не проживають. ОСОБА_4 має намір розірвати шлюб.

Також позивач вказувала, що вона отримує щомісячну одноразову допомогу при народженні дитини у розмірі 860 грн.

Посилаючись на те, що матеріальної допомоги відповідач не надає, а іншого доходу, окрім одноразової допомоги при народженні дитини позивач немає, ОСОБА_2 просила суд стягнути з ОСОБА_1 аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі у розмірі 1 500 грн щомісяця до досягнення дитиною трирічного віку.

Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області

від 17 вересня 2019 року (у складі судді Коломієць Н. З. ) у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року

(у складі колегії суддів: Ткач О. І., Бершадської Г. В., Гірського Б. О.) рішення Чортківського районного суду Тернопільської області

від 17 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дружини у розмірі 800 грн щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку, а саме - до ІНФОРМАЦІЯ_2.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

11 січня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду

від 11 грудня 2019 року, в якій заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частиною 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Предметом позову у цій даній справі є стягнення аліментів, тобто ціна позову становить 9 000 грн (1 500 грн х 6 міс. ), яка станом на 01 січня

2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн).

Апеляційним судом вказану справу не визнано малозначною, однак малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вищенаведених приписів ЦПК України.

Крім того, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

У касаційній скарзі відсутні обґрунтовані підстави для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України

суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню,

у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Фаловська