Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.01.2019 року у справі №758/628/18

Ухвала

19 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 758/628/18

провадження № 61-48432ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 червня 2018 року

та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Ощадний банк України" в особі Головного управління по місту Києву та Київській області Публічного акціонерного товариства "Ощадний банк України" про визнання дій неправомірними, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Ощадний банк України" в особі Головного управління по місту Києву та Київській області Публічного акціонерного товариства "Ощадний банк України" (далі - ПАТ "Ощадний банк України"), в якому просив: визнати неправомірними дії відповідача з затримки видачі спадщини та свідомого укладання договору про продовження депозиту

від 25 липня 2017 року з ОСОБА_2, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1; стягнути з відповідача на його користь кошти незаконно утримані та невірно обраховані за рахунком НОМЕР_1 у сумі 4 663,10 грн; незаконно утримані за рахунком НОМЕР_2 - 52 грн; незаконно утримані за рахунком НОМЕР_3 - 5 493,30 грн; проіндексовані суми на загальну суму 87 545,25 грн; моральну шкоду - 30 000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 13 червня

2018 року (у складі судді Савицького О. А.) у задоволенні позову

ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року

(у складі колегії суддів: Волохова Л. А., Іванової І. В., Сліпченка О. І.) рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 червня

2018 року залишено без змін.

14 грудня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва

від 13 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду

від 13 листопада 2018 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного випровадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Предметом позову у цій даній справі є стягнення грошових коштів, тобто ціна позову становить 97 753,65 грн (4 663,10 грн + 52 грн + 5 493,30 грн + 87 545,25
грн), яка станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762 грн х 100 =

176 200 грн).

Також, у справі заявлено вимогу немайнового характеру, зокрема, визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000 грн.

Як вбачається з резолютивної частини постанови Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року, постанова суду апеляційної інстанції оскарженню не підлягає.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей. Відповідно до положень ЦПК України апеляційний суд наділений повноваженнями суду першої інстанції при ухваленні рішення. Ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на апеляційне провадження, тому апеляційний суд мав право визнати вказану справу малозначною.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином

(Zubac v. Croatia (Зубак проти Хорватії), від 05 квітня 2018 року).

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України, тому підстав для відкриття провадження у вказаній справі на підставі частини 3 статті 389 ЦПК України не вбачається.

Крім того, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України

суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду

від 13 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Ощадний банк України" в особі Головного управління по місту Києву та Київській області Публічного акціонерного товариства "Ощадний банк України" про визнання дій неправомірними, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Фаловська