Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.10.2019 року у справі №487/4481/18

Ухвала

30 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 487/4481/18

провадження № 61-17502ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Курило В. П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовними вимогами до ОСОБА_3 про припинення стягнення з нього аліментів на користь відповідачки в розмірі 1/10 частини з усіх видів доходу, присуджених рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 18 червня

2008 року в справі № 2-4-3137/08, залишеним без змін в цій частині рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2008 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що він з 22 грудня 1989 року по 30 серпня 2007 року перебував у шлюбі з ОСОБА_3

07 травня 2007 року рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва з нього на користь відповідачки на підставі його добровільної згоди було стягнуто аліменти на її утримання в розмірі 75,00 грн щомісячно, починаючи з 15 березня 2007 року на період строку інвалідності. Аліменти сплачувались ним регулярно.

18 червня 2008 року рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва, залишеним в цій частині без змін рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2008 року, стягнуто з нього на користь відповідачки аліменти на її утримання в розмірі 1/10 частини з усіх видів доходу, щомісяця, починаючи з 01 липня 2008 року на період інвалідності.

Позивач зазначає, що відповідачка отримує пенсію за віком, яка перевищує прожитковий мінімум в Україні і мінімальну зарплату, користується пільгами на комунальні послуги, має пільги по медичному обслуговуванню і придбання ліків, користується обслуговуванням соціального захисту та іншими державними соціальними гарантіями.

До того ж, відповідачка від першого шлюбу, має двох дорослих матеріально та фінансово забезпечених дочок. Доказом того, що відповідачка не потребувала і не потребує аліментів позивача, свідчить і той факт, що виконавчий лист переданий на виконання через 5 років на суму 8 790,00 грн. При цьому, в своєму листі від 30 липня 2014 року відповідач пропонувала йому виплатити їй одноразово 5 000,00
грн, що фактично в 2 рази менше суми заборгованості по аліментах. Також відповідачка в своєму листі вказує про нецільове використання аліментів і про систематичну передачу частини аліментів своїй онучці та своїм дочкам.

Позивач також зазначив, що він та відповідачка отримують фактично однаковий розмір пенсії за віком. Крім того, у нього від першого шлюбу є двоє дітей.

Молодший син - пенсіонер, виховує двох осиротілих дітей та доглядає свою матір.

Старший син - непрацездатний, потребує постійного стороннього догляду і знаходиться на його утриманні.

З 2011 року позивач проходив лікування в онкодиспансері, має хронічний холецистит і переніс полосну операцію з видалення жовчного міхура, хворіє на цукровий діабет, ІБС кардіосклероз атеросклеротичний з порушенням збудливості міокарда, гіпертонічну хворобу. Раніше був змушений брати кредит для свого лікування та лікування сина. До того, ж у нього є

дружина - ОСОБА_4, яка дітей не має і потребує постійної сторонньої допомоги в зв'язку з віком і прогресуючою хворобою зору. Наявних у нього коштів не достатньо для забезпечення його власних потреб, потреб хворого сина і дружини.

Вважає, що відповідач не потребує його аліментів, а він не має можливості платити їй аліменти в зв'язку з сімейним і матеріальним становищем.

Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 13 червня

2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів задоволено.

Припинено стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_3 в розмірі 1/10 частини з усіх видів доходу, присуджених за рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 18 червня 2008 року (справа № 2-4-3137/08), залишеним без змін в цій частині рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2008 року (справа № 22ц-2056/08).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 оскаржила його в апеляційному порядку.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 13 червня

2019 року скасовано та ухвалено нове.

Припинено стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_3 у розмірі 1/10 частини з усіх видів доходу, стягнутих рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 18 червня 2008 року у справі № 2-4-3137/08, залишеним без змін в цій частині рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2008 року.

24 вересня 2019 року ОСОБА_3 звернулася через засоби поштового зв'язку до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки, не витребував у позивача доказів на підтвердження того, що він немає інших доходів, окрім пенсії.

ОСОБА_3 у касаційній скарзі зазначає також те, що посилання суду апеляційної інстанції на те, що ОСОБА_3 хоч і є непрацездатною, проте отримує пенсію по інвалідності в розмірі, що значно перевищує розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, а тому не потребує необхідності отримувати матеріальну допомогу, є безпідставними, оскільки положення статей 76, 91 СК України, які регулюють спірні правовідносини, не передбачають врахування лише прожиткового мінімуму, встановленого законом, як безумовної підстави для стягнення чи відмови у стягненні аліментів. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц. У зв'язку з лікуванням, хворобою, повторним інсультом, ОСОБА_3 вкрай потребує аліментів, які отримує від ОСОБА_5.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

У частині 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом касаційного оскарження є судове рішення ухвалене у справі про припинення стягнення аліментів.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK

v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Правове регулювання та застосування норм матеріального права у відносинах, які склалися між учасниками даного спору щодо припинення стягнення аліментів не представляють складності. Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції (частина 1 статті 400 ЦПК України). Таким чином, за встановленими фактичними обставинами справи та правовідносинами, правовим регулюванням спору, справа не представляє значної складності, а також не належить до виключень із категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої

статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки ОСОБА_5. подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню, випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не встановлено, то у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. П. Курило