Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.08.2020 року у справі №753/2464/20

Ухвала

27 липня 2020 року

м. Київ

справа № 753/2464/20

провадження № 61-10020ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивували тим, що діями ОСОБА_1 принижено їх честь, гідність, ділову репутацію, оскільки поширена останньою інформація є неправдивою.

Враховуючи викладене, просили суд їх позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 тис. грн.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 30 квітня 2020 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_2 на повагу до її гідності, честі та недоторканості ділової репутації, інформацію, розповсюджену ОСОБА_1 у листах-зверненнях на ім'я директора санаторію ОСОБА_5 щодо звинувачень заступника директора з медичної частини ОСОБА_6 (ОСОБА_6) у злочинних діях з ненадання їй рентгенівської плівки матері, службовому підлозі, розповсюдженні недостовірної інформації, навмисному завданні шкоди здоров'ю її матері, у тому числі, шляхом тортур, твердженні, що ОСОБА_2 повинна бути звільнена з посади за порушення присяги, позбавлена кваліфікації та звання лікаря, у тому числі, за повідомлення неправдивої інформації в поліцію щодо перешкоджання госпіталізації ОСОБА_8

Зобов'язано ОСОБА_1 спростувати поширену нею інформацію відносно ОСОБА_2 шляхом направлення листів до Міністерства соціальної політики України та керівництва спеціалізованого клінічного санаторію "Перемога" (далі - СКС "Перемога"), а також усної заяви-вибачення на загальних зборах медперсоналу СКС "Перемога".

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 2 тис. грн.

Визнано недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_3 на повагу до його гідності, честі та недоторканості ділової репутації, наступну інформацію, розповсюджену ОСОБА_1 у листі-зверненні на ім'я директора санаторію ОСОБА_5 щодо звинувачень у службовій недбалості та брехні.

Зобов'язано ОСОБА_1 спростувати поширену відносно ОСОБА_3 неправдиву інформацію шляхом направлення листів до Міністерства соціальної політики України та керівництва СКС "Перемога", а також усної заяви-вибачення на загальних зборах медперсоналу СКС "Перемога".

Визнано недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_4 на повагу до її гідності, честі та недоторканості ділової репутації, наступну інформацію, розповсюджену ОСОБА_1 у присутності свідків, стосовно звинувачення у розповсюдженні пліток.

Зобов'язати ОСОБА_1 спростувати поширену відносно ОСОБА_4 неправдивої інформації шляхом усної заяви-вибачення на загальних зборах медперсоналу СКС "Перемога"

Вирішено питання розподілу судових витрат.

В іншій частині позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 закрито, як помилково відкрите, оскільки заочне рішення суду першої інстанції за заявою про перегляд заочного рішення не переглядалося.

08 липня 2020 року ОСОБА_1 на адресу Верховного Суду подано касаційну скаргу, в якій заявник просить суд ухвалу Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року скасувати, й ухвалити нове судове рішення, яким справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, стабілізувати цивільні правовідносини.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом позову у цій справі є вимоги про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 тис. грн.

Отже ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2020 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102
грн*100=210 200 грн), відповідно до пункту 1 частини 1 статті 274 ЦПК України вказана справа належить до категорії спорів, що можуть розглядатися у порядку спрощеного позовного провадження, тобто не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначена справа є малозначною.

Відтак зазначена справа є незначної складності та малозначною, відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України, крім того, була розглянута судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження.

Касаційна скарга разом з доданими до неї матеріалами не містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Вказані заявником доводи касаційної скарги по суті висновку суду апеляційної інстанцій не спростовують, стосуються переоцінки доказів, що знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Верховний Суд врахував, що відповідач у цій справі не позбавлений можливості перегляду заочного рішення суду шляхом звернення до суду першої інстанції із відповідною заявою про перегляд заочного рішення суду.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону.

Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ("Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, не зазначивши, при цьому, обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара